Справа № 761/11260/17
Провадження № 4-с/761/414/2017
26 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Вольда М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката в інтересах боржника ОСОБА_1, заінтересовані особи: Шевченківське РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві начальник Гоцій Б.І., старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Києва Савчук К.П., стягувач - ОСОБА_4 про визнання неправомірними рішення, дій і бездіяльності державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу, -
В березні 2017 року в провадження судді Осаулова А.А. надійшла скарга адвоката Суржко О.В. в інтересах боржника ОСОБА_1, заінтересовані особи: Шевченківське РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві начальник Гоцій Б.І., старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Києва Савчук К.П., стягувач - ОСОБА_4, у якій просив суд:
- прийняти скаргу до розгляду, поновивши строк для подання її до суду;
- зупинити виконавче провадження до розгляду вказаної скарги по суті у відповідності до вимог ч.ч.2,3 ст.369 ЦПК України;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року;
- скасувати в повному обсязі вказану постанову про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року з виконання виконавчого листа №2-63/11-ц, виданого 01.10.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва;
- скасувати в повному обсязі постанову від 30.01.2017 року про накладення штрафу у розмірі - 1700 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2017 року було відкрито провадження у цій скарзі в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року та її скасування, а частині зупинення виконавчого провадження та скасування постанови від 30.01.2017 року про накладення штрафу у відкритті провадження було відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 05.07.2017 року скаргу було задоволено та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року з виконання виконавчого листа №2-63/11-ц, виданого 01.10.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва і її скасувано.
Між тим, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.09.2017 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано та із поверненням питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки районним судом було порушено процесуальний порядок вирішення скарги.
Скарга мотивована тим, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08.02.2012 року, що набрало законної сили 11.05.2012 року, лише 01.10.2013 року було видано виконавчий лист. До відкриття провадження у оспорюваній у цій справі постанові державного виконавця вказаний виконавчий лист повертався стягувача вже 5 разів і станом на час його пред»явлення в останній раз, строк його пред»влення до виконання навіть по новому Закону України «Про виконавче провадження» закінчився. Більше того, оскаржувану постанову від 01.12.2016 року стягувач отримав не у визначений законодавством строк, а лише 28.02.2017 року. Відтак, оскаржувана постанова, на думку представника заявника є незаконною, оскільки її було винесено з порушення відповідних строків для пред»явлення виконавчих документів до виконання та направлено боржнику із простроченням визначеного Законом терміну. З наведених підстав у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, що є наслідком відмови у відкритті, тому зазначив про неправомірність його дій та необхідність скасування оскаржуваної постанови.
В судове засідання заявник та його представник не з»явились повторно, хоча були повідомлені належним чином, але скаржник надав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку з відрядження адвоката. Між тим, аналогічне клопотання скаржника і при призначенні засідання на 21.11.2017 року, але без надання як тоді, так і зараз жодних підтверджуючих документів щодо поважності причини неявки заявника чи його представника.
Представник стягувача та стягував в судовому засіданні просили розглянути справу у цьому засіданні, зважаючи на повторну неявку заявника та його представника без поважних причин, чим останні навмисно затягують розгляд справи по суті.
Заслухавши думку присутніх учасників процесу, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю заявника та його представника з огляду на не надання доказів поважності їх неявки в суд вдруге, а також із врахуванням вимог ст..450 чинного ЦПК України, якою визначено скорочені строки розгляду справ такої категорії та можливість її розгляду за відсутністю учасників процесу.
Заслухавши представника позивача та дослідивши подані документи та оглянувши копії матеріалів виконавчого провадження №53138620, суд не знаходить підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Так, судом встановлено, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2012 року, що набрало законної сили 11.05.2012 року про зобов»язання ОСОБА_1 вчинити дії з перенесення паркану, 01.10.2013 року було видано виконавчий лист.
Як вбачається з копії виконавчого провадження, то вказаний виконавчий лист дійсно із строком пред»явлення до виконання до 11.05.2013 року та до часу винесення оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець вже приймав рішення під час подачі вказаного листа до виконання раніше, а саме 17.10.2013 року та 20.07.2015 року на підставі п.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 1999 року відмовляв у відкритті провадження у зв»язку з пропуском строку на пред»явлення його до виконання; 10.04.2015 року за ч.4 ст.47 вказаного Закону, 02.03.2015 року по п.8 ч.1 ст.26 цього ж Закону; 31.05.2016 року на підставі п.11 ч.1 ст.49 вказаного Закону.
В подальшому на 6-тий раз звернення стягувача ОСОБА_4 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком К.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року, а 30.01.2017 року постанову про накладення штрафу.
При цьому, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась на адресу боржника в грудні 2016 року, а поштове відправлення повернулось із поміткою «за закінченням терміну зберігання».
На чисельні скарги заявника державний виконавець листом від 15.03.2017 року повідомив про підстави винесення оскаржуваної постанови із посиланням на ст..12 ЗУ «Про виконавче провадження».
За умовами п.п.7,10 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404, у відповідності до якого було винесено оскаржувану постанову, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, чинного на час пред»явлення виконавчого листа до виконання та вчинення інших виконавчих дій, виконавчі документи можуть бути пред»явлене до примусового виконання протягом трьох років… Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочи виконання рішення.
За умовами ч.4-6 вказаної статті Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як зазначено вище, то виконавче провадження було відкрито у відповідності до виконавчого листа згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2012 року, що набрало законної сили 11.05.2012 року.
Між тим, у зв»язку з пред»явленням виконавчого листа до виконання та його періодичне перебування на виконанні у відділі ДВС строк пред»явлення його до виконання переривався, а тому починав обраховуватись спочатку.
Більше того, в судовому засіданні стороною стягувача було надано суду ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 26.10.2017 року, якою було залишено без змін ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 17.02.2014 року про поновлення строку пред»явлення вказаного виконавчого листа від 05.06.2012 року, за яким було відкрито оспорювану у цій справі постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи наведені обставини перебування виконавчого листа на виконанні у відділі ДВС, у зв»язку з чим строк його пред»явлення до виконання кожного разу переривався, та поновлення строку пред»явлення його до виконання за ухвалою суду суд не знаходить підстав для задоволення заяви боржника про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року з виконання виконавчого листа №2-63/11-ц, виданого 01.10.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва та її скасування.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 14.06.2017 року взагалі вказане виконавче провадження є закінченим у зв»язку з повним виконанням судового рішення (а.с.98).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За умовами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо» його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду Одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 р. (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Розглядаючи вимоги скарги щодо скасування постанови про накладення штрафу від 30.01.2017 року слід зазначити, що за умовами ч.ч.1,2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Вимогами ст.. 75 вказаного Закону визначено розмір таких штрафів.
Як встановлено у цій справі, то 30.01.2017 року державним виконавцем було дійсно винесено постанову про накладення штрафу на заявника у зв»язку з не виконанням в добровільному порядку самостійно рішення суду у встановлений постановою про відкриття провадження строк.
Як постанова про відкриття провадження, так постанова про накладення штрафу направлялась та було отримана боржником (а.с.51-55, 58-62). Наведені боржником обставини не вказують на порушення державним виконавцем вимог законодавства при винесені оскаржуваної постанови та судом таких обставин встановлено не було.
Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, та не доведення заявником обов»язковості скасування оскаржуваної постанови саме з викладених ним обставин, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою і є такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. ст.ст.258-261, 451 ЦПК України, ст.ст.12, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -
Відмовити в задоволенні скарги адвоката Суржко Олександра Васильовича в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання неправомірними рішення, дій і бездіяльності державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53138620 від 16.12.2016 року з виконання виконавчого листа №2-63/11-ц, виданого 01.10.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва, і постанови від 30.01.2017 року про накладення штрафу.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги до вказаного на ухвалу суду першої інстанції протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст ухвали виготовлено 28.12.2017 року