Справа № 761/20870/17
Провадження № 1-кс/761/12974/2017
16 серпня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні
№ 120 151 001 000 076 00,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна звернувся представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 , яка на обґрунтування свого прохання зазначила, що ухвалою слідчого судді від 28.10.2015 у кримінальному провадженні № 120 151 001 000 076 00накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою для застосування зазначеного заходу у кримінальному провадженні
№ 120 151 001 000 076 00за ст. 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння квартирою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стало те, що на момент звернення слідчого з відповідним клопотанням власником цієї квартири був ОСОБА_7 і з метою недопущення її відчуження квартири на користь інших осіб на неї накладено арешт.
Як зазначив представник власника майна, право власності на зазначену квартиру ОСОБА_3 набула на підставі відступлення права вимоги за договором іпотеки від ТОВ «Кредекс Фінанс» щодо цієї квартири, отже, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, однак накладений арешт на квартиру позбавляє її права вільно користуватись та розпоряджатись належним їй майном.
У судове засідання з розгляду клопотання представник власника майна не прибув, про наявність поважних причин неявки суд не повідомив.
Слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, який ініціював накладення арешту у вказаному вище кримінальному провадженні за ознаками ч. 4 ст.190 КК України, також до суду не прибув.
Слідчий суддя, дослідивши надані заявником документи, дійшов висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент прийняття такого рішення.
Рішенням слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2015 у справі № 761/30159/15-к (провадження № 1-кс/761/14250/2015) накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Чинною на той час редакцією ч. 2 ст. 170 КПК передбачалося, що накладання арешту на майно можливе у разі, якщо є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК.
Пунктом 4 частини 2 статті 167 КПК визначені критерії, яким має відповідати майно для накладення арешту на нього. До таких критеріїв належить наявність у майна (речей, предметів, документів тощо) ознак, які дають підстави вважати, що воно одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначене рішення слідчого судді ґрунтується не лише на тому, що на час розгляду відповідного клопотання слідчого не вирішений спір про право власності на квартиру, а також на тому, що на той час існували достатні підстави вважати, що право власності на піддане арешту нерухоме майно отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На момент розгляду клопотання про скасування арешту стаття 170 КПК зазнала суттєвих змін. Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Завданням арешту майна є, зокрема, запобігання можливості його використання, перетворення, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Слідчий суддя, вирішуючи питання, чи має майно, щодо якого ініційоване скасування арешту, речовим доказом, враховує, що це майно містить ознаки, передбачені ст. 98 КПК, оскільки до речових доказів кримінально-процесуальний закон відносить, серед іншого, цінності, набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, і на час розгляду клопотання піддане арешту майно відповідає вимогам, визначеним ч. 2, 3 ст. 170 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням з-поміж інших власника майна, за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести наявність тих обставин, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на даній стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте без урахування певних суттєвих обставин.
Попри зазначене, ініціатором клопотання не наведено переконливих доводів стосовно існування визначених законом факторів для скасування арешту. Не прибуття у судове засідання представника власника майна не дало змоги дослідити додаткові документи на підтвердження зазначених у клопотанні доводів.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту на майно його права власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У даному випадку обмеження права власності гр. ОСОБА_3 відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.
Сукупність наведених фактів, їх правова оцінка приводять до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування арешту майна.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 167, 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту квартири АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2015 (справа №761/30159/15-к, провадження 1-кс/761/14250/2015) відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1