Справа № 761/31465/17
Провадження № 1-кс/761/27977/2017
19 грудня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 08.08.2017 подав до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України заяву про злочин.
З листа начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 від 15.08.2017, який заявник отримав 30.08.2017, йому стало відомо, що його звернення направлено до Національного антикорупційного бюро України для розгляду по суті, однак відомості до ЄРДР не внесені.
Вважаючи, викладене бездіяльністю посадових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відповідних відомостей до ЄРДР, заявник просив зобов'язати уповноважену особу внести відповідні відомості до ЄРДР.
У судове засідання заявник, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду скарги належним чином, не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.
Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України до суду також не прибув, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Статтею 2 визначені завдання кримінального провадження, до яких серед іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких віднесені законність (ст. 9 КПК), змагальність (ст. 22 КПК) та диспозитивність ( ст. 26 КПК).
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України та Кримінального процесуального кодексу.
Так, у силу ч. 3 ст. 306 КПК розгляд скарг на бездіяльність слідчого, у тому числі щодо нездійснення процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала таку скаргу.
Наведена норма спрямована на дотримання учасниками кримінального провадження засад змагальності та диспозитивності.
Відповідно ст. 22 КПК зміст змагальності у кримінальному провадженні полягає у самостійному обстоюванні сторонами їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими КПК засобами.
Диспозитивність, яка визначена ст. 26 КПК, передбачає, що сторони кримінальному провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Слідчий суддя, у свою чергу, відповідно до ч.6 ст. 22 КПК зобов'язаний, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У той же час принцип змагальності у силу ст. 22 КПК саме на особу, яка звернулася з скаргою, покладає обов'язок обстоювання її правової позиції, доведення обставин, які вона вважає порушенням відповідних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, слідчий суддя при вирішенні ініційованого заявником питання зобов'язаний не лише дослідити надані йому матеріали, але й забезпечити особі право на безпосереднє відстоювання своєї позиції під час розгляду скарги.
Неприбуття заявника до суду унеможливило встановлення усіх обставин, які є необхідними для вирішення скарги по суті заявлених вимог, тобто перешкодило виконанню слідчим суддею покладених на нього обов'язків щодо об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Слідчим суддею прийнято до уваги, що ч. 2 ст. 307 КПК визначений вичерпний перелік можливих рішень за результатами розгляду скарг.
У той же час вказані рішення можуть бути прийняті виключно за наслідками розгляду, проведення якого унеможливлюється неявкою ініціатора скарги.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що прийняття такого рішення утворює найбільш сприятливе для заявника становище, оскільки у такому випадку останній має право у визначеному порядку повторного звернутись до слідчого судді з метою оскарження бездіяльності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Спеціалізованоїантикорупційної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1