Справа № 761/45043/16-ц
Провадження № 2/761/2884/2017
(заочне)
23 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарі - Салаті В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 761/45043/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи Міністерство юстиції України, (державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В.), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на 1/4 частки квартири в порядку спадкування,-
У грудні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на 1/4 частки квартири в порядку спадкування.
Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4.
Після його смерті батька відкрилася спадщина, на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1. Квартира була приватизована на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 04 грудня 2006 року їх сім'ї, яка складалася із 4-х осіб (батька, матері брата та позивачки) у рівних частках кожному.
Її брат помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після його смерті батькові було видано свідоцтво про право на спадщину, тобто на 1/4 частку належну братові, посвідчене державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори
Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 вона, позивач отримала свідоцтво про право на спадщину, тобто на 1/4 частку належну матері, посвідчене державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори. Вона, позивач здійснила державну реєстрацію права власності після смерті матері.
Водночас, батьком не була здійснила державна реєстрацію права власності на 1\4 частку квартири, яка йому належала в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 брата - ОСОБА_5 згідно із отриманого ним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 червня 2012 року, виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори.
Позивачу 09 вересня 2016 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В. було видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 частки квартири, яка належала померлому батькові на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2006 р.
Щодо 1\4 частки квартири, яка належала померлому батькові на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.06.2012 року, - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи це тим, що право власності батька позивачки на цю частку Квартири не виникло, оскільки відсутня державна реєстрація, про що було складено Постанову про відмову вчиненні нотаріальної дії від 09 вересня 2016 року.
Посилаючись на те, що нею фактично була прийнята спадщина щодо зазначеної 1/4 частини квартири, щодо якої не була здійснена державна реєстрація її батьком, вона як єдиний спадкоємець померлого ОСОБА_4, звернулась у строки, встановлені законом, до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги:
визнати за нею (ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. що проживає за адресою:, будинок АДРЕСА_2) право власності на ? частку в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
У письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що згідно із поданими документами позивач є донькою спадкодавця, тобто відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України належить до першої черги спадкоємців за законом. У вчиненні нотаріальних дій позивачу було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу про реєстрацію права власності спадкодавця на ? частку в квартирі АДРЕСА_1, як зазначено у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори від 09 вересня 2016 року.
Враховуючи вище викладене, відповідач просив на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.
У процесі розгляду справи були залучені третіми особами Міністерство юстиції України (державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В.), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з посиланням на обставини викладені у позовній заяві та докази на їх підтвердження зібрані у матеріалах справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача просив розглядати справу за їх відсутності у зв'язку із зайнятістю у іншому процесі та прийняти рішенні згідно із чинним законодавством.
Треті особи також не з'явились у судове засідання, про час та місце розгляду справи були повідомлені.
У судовому засіданні позивач надала свідоцтво про реєстрацію шлюбу 26 липня 2017 року з ОСОБА_6, та зміну прізвища на ОСОБА_3.
Позивач просила у зв'язку із неявкою учасників процесу розглянути справу заочно на підставі зібраних доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами сім'я у складі чотирьох осіб: батька ОСОБА_4, матері ОСОБА_7 та їх двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, загальна площа 58,8 кв.м..
Згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 04.12.2006 року (далі документ) Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація посвідчила, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_4, та членам його сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частках кожному. Квартира приватизована на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Свідоцтво видане на підставі розпорядження Керівника органу приватизації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 04.12.2006 року за № 7644.
Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована у КМБТІ на праві приватної (спільної, сумісної або часткової власності) на підставі, Свідоцтва про право власності на житло від 04.12.2006 року і записано у реєстрову книгу за № 106 від 23 березня 2007 року. (ас.7-зворот)
На звороті копії документа є відмітка реєстратора Шульги С.М. про реєстрацію у електронному реєстрі 10 травня 2012 року право власності на нерухоме майно.
Як слідує із документа Першою київською державною нотаріальною конторою 14 червня 2012 року за реєстровим № 20-756 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4.
У копії документа також вказано, що 10 березня 2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-56 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Згідно із тим же документом 09 вересня 2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-682 після померлог ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
На даний момент позивачка здійснила державну реєстрацію на права власності щодо часток квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових на нерухоме майно від 09.09.2016 року (ас.20-23) а саме щодо прийнятої спадщини:
- 10 березня 2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-56 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
09 вересня 2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-682 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за Законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Підтримуючи позовні вимог про визнання за нею (ОСОБА_3) право власності на 1/4 частки в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка посилалась на те, що здійснити державну реєстрацію права власності на 1/4 частки квартири, яка входила до складу спадщини померлого брата ОСОБА_5, яку прийняв її батько ОСОБА_4, отримав Свідоцтво про право на спадщину за Законом від 14.06.2012 року, не здійснивши державної реєстрації права власності на зазначену частку квартири. Однак позивачка не має можливості вчинити зазначені дії, оскільки право власності на цю частку у квартирі належало її батькові, яким не було зареєстровано в передбаченому законодавством порядку.
Тобто, прийнявши фактично у спадщину всю квартиру, вона позбавлена після смерті батька вирішити питання державної реєстрації належної батькові частки після смерті сина у позасудовому порядку.
Положеннями ст..328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. (ч.1) Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ч.2)
Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори, за матеріалами спадкової справи № 314/2016 заведеної ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, відмовив позивачу у задоволенні заяви поданої 09 вересня 2016 року ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1, зазначила, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаної квартири після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 неможливо.
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. (ч.1).. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.(ч.2) Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4)
Згідно із ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як вказано у ст. 1268 ЦК України щодо прийняття спадщини спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. (ч.1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. (ч.4)Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.5)
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначає, що речові права на нерухоме майно. їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно із ч. 4 ст. 182 ЦК України - порядок проведення державної реєстрації прав на не рухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як слідує із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті ^), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме то, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Невизнане за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частки квартири за померлим ОСОБА_4, спочатку належало на праві приватної власності - ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 04.12.2006 р.; після його смерті його батько прийняв спадщину на цю частку квартири та став її власником, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.06.2012 р., однак у встановленому законом порядку не зареєстрував право власності на цю частку квартири.
Законодавство України не передбачає можливості здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за померлою особою.
Позивач зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею померлого позивач зазначила, що державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було видано їй Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 частки квартири, яка належала померлому батькові на підставі Свідоцтва про право власності від 04.12.2006 року.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на вищевикладені обставини, встановив на підставі зібраних доказів, оцінених судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, на яку ним було отримано свідоцтво про право на спадщину ? частини квартири належної сину.
З огляду на викладене на підставі ст..ст..182,328,331,334,392, 1216,1218,1268,1279 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст. ст.10, 60, 88, 209, 212 ,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи осіб Міністерство юстиції України, (державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В.), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на 1/4 частки квартири в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. що проживає за адресою: АДРЕСА_1) право власності на 1/4 частки в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заява про перегляд заочного рішення, судом, що його ухвалив може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.