Справа № 761/19847/16-ц
Провадження № 2-з/761/560/2017
17 листопада 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, суд
встановив:
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою.
У поданій заяві заявник просить суд накласти арешт в межах ціни позову - суми еквівалентної 15,436,63 доларів США, на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач довгий тривалий час не виконує взяті на себе зобов'язання та кошти не повертає. Зазначає, що відповідач може в будь який момент реалізувати належне йому майно, .
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивач не надав переліку майна, його вартості та доказів належності майна відповідачу, також не надав доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: