Справа № 761/38656/17
Провадження № 1-кс/761/24531/2017
23 листопада 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна звернувся адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного у кримінальному провадженні № 120 171 001 000 031 29 за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначив, що 03.04.2017 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/11096/17 у вказаному вище кримінальному провадженні накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 .
На думку ініціатора клопотання, актуальність подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відсутня, оскільки зобов'язання, на забезпечення виконання якого ОСОБА_5 передано вказану квартиру в іпотеку, виконане. ОСОБА_4 , який є іпотекодержателем здійснено компенсацію вартості квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 20 000 доларів США у рівних частинах.
У зв'язку з цим, заявник просив скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 .
У судове засідання заявник, будучи повідомленим належним чином про день, час та місце розгляду клопотання, не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив.
Слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві до суду також не прибув, про причини неявки не проінформував. Зазначена обставина не є перешкодою для розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши наявні документи, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 131, 132 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2017 задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та у кримінальному провадженні № 120 171 001 000 031 29 накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою для прийняття такого рішення стали встановлені під час досудового розслідування обставини шахрайського заволодіння вказаною вище квартирою, яка належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З огляду на зазначене, слідчим ініційовано накладення арешту на нерухоме майно, оскільки квартира є об'єктом злочинних посягань.
Накладаючи арешт на зазначене майно, слідчий суддя врахував, що останнє відповідає критеріям, визначеним ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що воно є предметом злочину, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.
У той же час, оцінюючи наведені представником власника майна у клопотанні доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді, що зазначена квартира є доказом у кримінальному провадженні, отже залишається актуальним забезпечення її схоронності шляхом заборони відчуження чи розпорядження нею. Наведене свідчать про необґрунтованість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того, заявник, не з'явившись до суду, позбавив слідчого суддю можливості дослідити додаткові доводи щодо ініційованого ним клопотання.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 132, 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 120 171 001 000 031 29 за ч. 4 ст. 190 КК України про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1