ун. № 759/1479/16-к
пр. № 1-кп/759/33/17
29 грудня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100080011336 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України,
сторони кримінального провадження - прокурори: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисники: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інші учасники - потерпіла ОСОБА_11 , неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 ,
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що вони 15.11.2015 приблизно о 00 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, знаходячись по пр. Перемоги, 117 в м. Києві, намагались незаконно заволодіти транспортним засобом-автомобілем "FORD ESCORT" д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , однак не довели свій злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі за наступних обставин. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15.11.2015 приблизно о 00 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходячи по пр. Перемоги, 117 в м. Києві, помітили припаркований автомобіль "FORD ESCORT" д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , яким і вирішили незаконно заволодіти, тим самим вступивши в попередню злочинну змову. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи з узгоджено з ОСОБА_5 , підійшли до вищевказаного автомобіля, в салоні якого на той час перебувала раніше незнайома ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного умислу без дозволу потерпілої сів на переднє пасажирське сидіння салону вищевказаного автомобіля, висловивши словесну вимогу останній залишити автомобіль, з метою подальшого власного використання ними як засобу пересування та почав виштовхувати ОСОБА_11 з салону автомобіля. В той же час, ОСОБА_5 , підтримуючи злочинні дії ОСОБА_4 , намагався відчинити ліві передні двері автомобіля, щоб в подальшому сумісно виштовхнути останню з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не довели свій злочин, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на місце вчинення злочину прибув чоловік потерпілої - ОСОБА_13 , якого очікувала остання та припинив їх злочинні дії.
Крім цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що вони 15.11.2015 приблизно о 00 год. 15 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по пр. Перемоги, 117 в м. Києві, групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинили хуліганство відносно неповнолітнього ОСОБА_12 , яке виразилось в застосуванні насильства відносно останнього за наступних обставин. Так, ОСОБА_4 15.11.2015 о 00 год. 15 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скоївши закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом-автомобілем "FORD ESCORT" д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та який був припаркований у першій смузі руху пр. Перемоги, 117 в м. Києві, з явної неповаги до суспільства, проявляючи при цьому особливу зухвалість, рукою, стиснутою в кулак, наніс удар по обличчю неповнолітнього ОСОБА_12 , який перед цим намагався попередити незаконне заволодіння транспортним засобом, спричинивши останньому фізичний біль, внаслідок чого той впав. Продовжуючи далі свої хуліганські дії, ОСОБА_4 став наносити численні удари руками та ногами по різних частинах тіла неповнолітнього ОСОБА_12 , спричиняючи останньому фізичний біль. В цей час ОСОБА_5 , побачивши хуліганські дії ОСОБА_4 , з метою продовження хуліганських дій, розпочатих останнім, став також наносити удари ногами по різних частинах тіла неповнолітнього ОСОБА_12 , який на той момент лежав на землі, спричиняючи останньому фізичний біль. Далі ОСОБА_11 та ОСОБА_13 з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відштовхнули останніх та, посадивши ОСОБА_12 до салону автомобіля "FORD ESCORT" д.н. НОМЕР_1 , поїхали з місця вчинення хуліганських дій. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2457 від 19.01.2016 у ОСОБА_12 на момент звернення за медичною допомогою були встановлені наступні тілесні ушкодження: "забій лівої виличної ділянки; забій лівої верхньої кінцівки".
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожного окремо кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України як закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та виразилося в застосуванні насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_12 , вчинене групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, не визнав у повному обсязі, суду показав, що в той день ввечері він з друзями повертався з весілля на маршрутці, яка довезла їх до ст. метро «Житомирська» та звідки вони намагалися викликали таксі. В якийсь момент біля бордюру він побачив припаркований автомобіль. Він підійшов до даного автомобіля, за кермом якого була жінка, остання йому сказала зачекати та почала розмовляти по телефону. Він сів до салону автомобіля та хотів домовитися, щоб вона відвезла їх додому. З жінкою в салоні автомобіля він перебував приблизно 10 хвилин, двері автомобіля з його сторони періодично двері були то відкриті, то закриті. На його пропозицію відвезти їх додому жінка відмовила, сказавши, що очікує на чоловіка. Через декілька хвилин підійшов її чоловік та запитав, що він робить в автомобілі. Він-обвинувачений сам відкрив двері та вийшов з автомобіля, його куртка залишилась в автомобілі. Чоловік тієї жінки був сам, дитини з ним не було. Він-обвинувачений взагалі сина жінки в той вечір не бачив.
Він ні з ким не домовлявся про заволодіння транспортним засобом та не виштовхував жінку з автомобіля. Сів до даного автомобіля лише з метою доїхати додому за грошові кошти. Якби він хотів незаконно заволодіти транспортним засобом, то йому достатньо було б 10 хвилин, оскільки двигун даного автомобіля був заведений. Цей транспортний засіб перебував на вулиці, яка розміщена перпендикулярно до проспекту Перемоги. Громадський порядок він не порушував, нецензурно не висловлювався. Ні він, ні ОСОБА_5 тілесних пошкоджень нікому не наносили. Алкоголю в той вечір він вживав зовсім трошки та був тверезий. Коли він йшов до друзів та переходив дорогу, то його збив інший автомобіль.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, не визнав у повному обсязі, суду показав, що 15.11.2015 приблизно о першій годині ночі він з друзями повертався з весілля додому. Їх підвезли до ст. м. «Житомирська», звідки вони намагалися викликати таксі. В якийсь момент вони побачили автомобіль, припаркований по вулиці, яка знаходиться перпендикулярно до пр. Перемоги. ОСОБА_4 підійшов до водія даного автомобіля з метою домовитися відвезти їх на Оболонь. Він-обвинувачений ОСОБА_5 стояв за 5 метрів до даного автомобіля та бачив як в автомобілі на водійському місці перебувала жінка, яка розмовляла по телефону, а також бачив як ОСОБА_4 сів до салону даного автомобіля, де останній перебував приблизно 5 хвилин. Після чого до автомобіля підійшов невідомий йому чоловік та відкрив двері, з салону даного автомобіля вийшов ОСОБА_4 , а невідомий чоловік сів до автомобіля та з жінкою поїхали по пр. Перемоги. ОСОБА_4 вийшов з автомобіля без куртки.
Через декілька хвилин ОСОБА_4 збив інший автомобіль, приїхали медики та почали надавати йому невідкладну медичну допомогу. В цей момент приїхало два автомобілі, з яких вилетіло близько десяти чоловік з бітами, які почали наносити їм удари. Йому-обвинуваченому розбили носа. Він дочекався працівників поліції, з якими поїхали до райвідділу, де перебували до ранку. Він та ОСОБА_4 були тверезі. Він ні з ким не домовлялися про будь-які незаконні дії. Розмови ОСОБА_4 з жінкою він не чув, оскільки вони розмовляли спокійно, криків чути не було. Він не розмовляв ані з жінкою-водієм, ані з її чоловіком, будь-яких ударів він нікому не наносив, а також не бачив, щоб хто-небудь їх наносив. Неповнолітніх дітей він взагалі там не бачив. Вони вибачились перед потерпілою та відшкодували шкоду.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:
- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який суду показав, що приблизно два роки назад йому зателефонувала дружина, яка повідомила, що до салону автомобіля, яким вона керувала та який припаркувала вздовж пр. Перемоги в напрямку центру м. Києва з м. Житомира в районі ст. м. Житомирська, сів незнайомий їй чоловік. Саме в цей момент він-свідок підходив до даного автомобіля. Підійшовши до автомобіля, він побачив, що незнайомий хлопець сидів на передньому пасажирському кріслі, його дружина - на водійському. Коли він-свідок відкрив передні пасажирські двері, то той хлопець сам вийшов. Запаху алкоголю від хлопця він не чув. В цей момент їхній син був на підході. Будь-яких хуліганських дій відносно його дружини та сина не вчинялося, на дружині тілесних ушкоджень не було, його сина хтось штовхнув, але хто саме він не пам'ятає, а також не пам'ятає чи були на синові тілесні ушкодження та які саме. Неподалік від автомобіля він бачив гурт молодиків приблизно з 10 осіб, але в залі судового засідання він не впізнає тих осіб, які були на момент вказаних подій. Автомобіль належить чужій людині і вони вже його продали. Працівників поліції вони не викликали, але він там бачив автомобіль поліції. Чи була якась бійка біля автомобіля він не бачив, була якась штовханина;
- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що він з друзями, зокрема з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в той вечір поверталися з весілля. Біля ст. м. «Житомирська» в м. Києві вони намагалися викликати таксі. Він був очевидцем як ОСОБА_4 збив автомобіль на проїзній частині та очевидцем побиття невідомими особами ОСОБА_5 . Очевидцем будь-яких інших подій він не був: він не бачив, щоб ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 підходили до будь-яких транспортних засобів та намагалися ними незаконно заволодіти. Автомобіля «Форд» біля ст.м. «Житомирська» він взагалі не бачив, а також не бачив, що ОСОБА_4 або ОСОБА_5 наносили будь-кому тілесні ушкодження. Він не чув будь-яких криків, нецензурних висловлювань від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , хоча був поруч з ними;
- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , який суду показав, що він, перебуваючи на балконі своєї квартири, бачив як група (близько 10 чоловік) хлопців молодого віку, які були в неадекватному стані, на проїжджій частині пр. Перемоги біля ст.м. «Житомирська» бігали та перекривали рух, розставляючи ноги та руки, зупиняли всі автомобілі, які рухались в бік центру. Майже ніхто з водіїв не виходив з автомобіля, а ті, які намагались з'ясувати що трапилось, отримували через вікно удари. В усіх автомобілях, які зупинялись, ці молоді хлопці намагались відкрити двері і били ногами по автомобілях. Це відбувалось приблизно 15 хвилин, до того часу, поки одного з хлопців не збив автомобіль. Він вийшов на вулицю, щоб розповісти те, що він бачив, а його дружина викликала поліцію. Дочекавшись поліції, бачив жінку приблизно 40 років, яка плакала, а також її чоловіка, підлітка та декількох молодих хлопців. Поспілкувавшись, зрозумів, що ці молоді хлопці хотіли у сім'ї забрати автомобіль. Однак очевидцем даної події він не був. У залі судового засідання впізнав одного з тих хлопців, які на проїжджій частині пр. Перемоги заважали руху транспорту, вели себе неадекватно, це обвинувачений ОСОБА_5 ;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.11.2015 року, згідно з яким слідчим прийнято усну заяву від ОСОБА_11 про те, що 15.11.2015 приблизно о 00 год. 26 хв. за адресою: м. Київ, вул. Кричевського (ст. м. «Житомирська») невідома особа, погрожуючи фізичним насильством, намагалась незаконно заволодіти транспортним засобом «Ford Escort», д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 (а.к.п. 86-87, т.3);
- рапорт інспектора УПП в м. Києві від 15.11.2015, згідно якого 15.11.2015 отримано виклик від чергового по місту “Київ-55”, що за адресою в м. Києві, ст.м. Житомирська, біля кінотеатру "Екран" двоє п'яних чоловіків кидаються під автомобіль. Прибувши за вказаною адресою, було встановлено, що за адресою м. Київ, пр. Перемоги 117 збито молодого чоловіка автомобілем д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого приїхала швидка медична допомога та госпіталізувала потерпілого (а.к.п. 5, т.3);
- протокол огляду місця події від 15.11.2015, згідно з яким оглянуто припаркований автомобіль "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 , червоного кольору, в першій смузі руху проїзної частини на проспекті Перемоги в напрямку бул. Вернадського, безпосередньо навпроти т-подібного перехрестя з вул. Кричевського, виявлено та вилучено: матерчату куртку чорного кольору; відбиток підошви взуття шляхом фотографування, 8 (вісім) слідів папілярних узорів (1,2,3,4,8 - з правих передніх дверей автомобіля з поверхні скла та 5,6,7 - з поверхні скла правої задніх дверей автомобіля) (а.к.п. 101-111, т. 1);
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.11.2015, згідно з яким потерпіла ОСОБА_11 серед представлених осіб впізнала ОСОБА_5 , який знаходився четвертим зліва на право як особу, яка здійснила насильницький злочин проти неї (а.к.п. 138-139, т. 1);
- протокол отримання зразків для експертизи від 23.11.2015, згідно з яким відібрано у ОСОБА_5 зразки папілярних візерунків пальців рук для проведення експертизи (а.к.п. 144-145, т. 1);
- протокол отримання зразків для експертизи від 23.11.2015, згідно з яким відібрано у ОСОБА_4 зразки папілярних візерунків пальців рук для проведення експертизи (а.к.п. 146-147, т. 1);
- висновок експерта №198/д від 08.12.2015, згідно якого слід пальця руки розміром по осях 29х15мм залишений мізинцем лівої руки ОСОБА_4 , слід долонної поверхні руки з розміром по осях 88х95мм - долонною поверхнею лівої руки ОСОБА_4 . Слід пальця руки розміром по осях 17х26мм залишений не ОСОБА_4 , не ОСОБА_5 , а іншою особою (а.к.п. 149-163, т. 1);
- висновок експерта №2457/Е, згідно якого дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_17 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 15.11.2015 о 03 год. 50 хв. йому були встановлені наступні діагнози: "Забій лівої виличної ділянки. Забій лівої верхньої кінцівки" (а.к.п. 167-169, т. 1);
- висновок експерта №109/тр від 02.12.2015, згідно якого слід взуття, який був сфотографований в ході огляду місця події від 15.11.2015 по пр-ту Перемоги на перехресті з вул. Кричевського в м. Києві, а саме при огляді автомобіля "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 - для ідентифікації не придатний. (а.к.п. 143, т. 1);
- довідка Київської міської клінічної лікарні №17 від 15.11.2015, згідно якої у ОСОБА_4 виявлені множинні забої та ссадна голови (а.к.п. 127, т. 1);
- виписний епікриз Київської міської клінічної лікарні №17 від 15.11.2015 №1617, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено: множинні забої та садна голови, алкогольне сп'яніння (а.к.п. 128, т. 1);
- висновок експерта №2241/Е, згідно якого характер та морфологія виявлених ушкоджень у ОСОБА_4 (садна голови), свідчить про те, що вони утворились від травматичної дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом) (а.к.п. 136-137, т. 1);
- постанови слідчого від 17.11.2015 та 11.01.2016 про визнання речовими доказами: автомобіля "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 , матерчатої куртки (а.к.п. 112-113, т. 1), двох слідів пальців рук ОСОБА_4 , які знаходяться в паперовому конверті (а.к.п. 164, т. 1).
Потерпіла ОСОБА_11 та неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 в присутності законного представника у судовому засіданні скористалися своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовилися давати будь-які показання.
Судом відмовлено стороні обвинувачення в дослідженні аудіо файлів допиту потерпілих в іншому складі суду, а також протоколів допиту потерпілих під час досудового розслідування, оскільки вказані докази не є джерелом доказів в розумінні ст. 84 КПК України, а також не можуть бути предметом дослідження у відповідності до вимог ст. 23 та 319 КПК України.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , на допиті яких наполягала сторона обвинувачення, у судове засідання не з'явилися, суд всіляко сприяв виклику даних свідків для їх допиту у залі судового засідання, однак всі повістки повернулися за закінченням строку їх зберігання. Крім того, повістки передавалися стороні обвинувачення для їх вручення під розписку, однак повістки даним свідкам так вручені і не були. За повідомленням обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дані свідки змінили місце свого проживання, однак куди вибули їм не відомо, оскільки після вказаних подій відносини не підтримували.
Таким чином, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази та безпосередньо оцінивши їх, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують виниОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, виходячи з наступного.
Так, потерпіла ОСОБА_11 та неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 в присутності законного представника у судовому засіданні скористалися своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовилися давати будь-які показання. Допитані у якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не вказали на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як на осіб, які за попередньою змовою безпосередньо вчинили замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, а також вчинили хуліганські дії, які виразилися в застосуванні насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_12 . Показання вказаних свідків узгоджуються з показаннями обвинувачених.
Доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події, під час якого оглянуто автомобіль "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 без ухвали слідчого судді, та всіх інших письмових доказів сторони обвинувачення, які є похідними, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, а тому суд відхиляє їх.
Разом з тим, суд визнає недопустимим доказом речовий доказ автомобіль "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України, оскільки згідно протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.01.2016 сторона захисту з речовими доказами не ознайомлювалася (а.к.п.229-232, т. 1).
Досліджені в судовому засіданні письмові докази, надані стороною обвинувачення, на думку суду, з урахуванням показань даних свідків безпосередньо в судовому засіданні, не підтверджують вину обвинуваченихОСОБА_4 та ОСОБА_5 , жодна слідча дія за їх участі не проводилась, а матеріали кримінального провадження не містять жодного прямого доказу вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
З огляду на вимоги принципу безпосередності суд позбавлений можливості давати оцінку іншим фактичним даним, які можливо і одержані органом досудового розслідування, проте не були предметом дослідження судом.
Отже, в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою зОСОБА_5 вчинили закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом та групою осіб вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та виразилося в застосуванні насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_12 за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Згідно ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п.3 ч.3 ст.129 Конституції України, п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський Суд з прав людини у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.» (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Такими чином, ретельно досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення в частині пред'явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України викликають сумніви, тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак, виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Отже, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано достатніх та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів, а саме: закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та виразилося в застосуванні насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_12 , вчинене групою осіб, відтак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, та виправдати.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Питання про процесуальні витрати, а саме витрати на проведення експертиз підлягає вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 17, 84, 85, 86, 91, 92, 94, 95, 98, 337, 368- 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 296 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Речові докази: автомобіль "Ford Escort" д.н. НОМЕР_1 , який залишено на зберігання потерпілій ОСОБА_11 , залишити законному володільцеві; матерчату куртку, яка зберігається в камері схову Святошинського УП ГУ НП в м Києві, передати за належністю ОСОБА_4 ; два сліди пальців рук ОСОБА_4 , які знаходяться в паперовому конверті та зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати, а саме витрати на проведення експертиз № 109 від 02.12.2015 у сумі 368 гривень 28 коп. та № 198 від 08.12.2015 у сумі 491 гривня 04 коп. - віднести за рахунок держави.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається виправданим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1