Справа № 443/1926/16-ц Провадження № 2/443/357/17
"29" листопада 2017 р. Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.
з участю секретаря судового засідання Башти Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачів в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивачка звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовною заявою про визнання за нею права на земельну частку (пай) площею 1,3900 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката на право на середню земельну частку (пай) Серія ЛВ №2757, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року № 230 і зареєстрованого у книзі реєстрації Серифікатів 24.04.1997 року № 860 в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі. Свої вимоги мотивує тим, що 23 березня 2003 року померла її бабуся ОСОБА_3. Після її смерті фактично прийняв спадщину вступивши у володіння спадковим майном її чоловік і мій дід - ОСОБА_4, який проживав із спадкодавцем на день її смерті, проте юридично спадщину не оформив.
20 травня 2006 року помер її дід ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входила належна йому земельна частка (пай) площею 0,5300 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката на право на середню земельну частку (пай) Серія ЛВ №2756, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року № 230 і зареєстрованого у книзі реєстрації Серифікатів 24.04.1997 року № 859, а також земельна ділянка на території ОСОБА_2 сільської ради, площею 1,3900 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката на право на середню земельну частку (пай) Серія ЛВ №2757, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року № 230 і зареєстрованого у книзі реєстрації Серифікатів 24.04.1997 року № 860, яку він фактично успадкував після смерті своєї дружини. Позивачка як єдина спадкоємиця після смерті діда звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріус відмовив їй у цьому з підстави відсутності у неї оригіналу правовстановлюючого документу на спадкові земельні ділянки (паї).
Позивачка подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області надіслав до суду заяву, якою просить суд справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує.
Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Частина 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до положень ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно витягу із Книги реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай) №860 від 24 квітня 1997 року, ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 1,3900 в умовних кадастрових гектарах на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 230 від 14 квітня 1997 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 291295 від 24 березня 2003 року, ОСОБА_3 померла 23 березня 2003 року у с.Підгірці Стрийського району Львівської області.
Згідно із вимогами ч.1 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За вимогами ст.ст.548,549 ЦК УРСР (1963р.) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Судом встановлено та підтверджено документально той факт, що на момент смерті спадкодавця з нею у спадковому житловому будинку був зареєстрований та постійно проживав її чоловік, а дід позивачки ОСОБА_5, який спадщину після її смерті прийняв, оскільки продовжував проживати у даному будинку і після смерті дружини, доглядав за ним, оплачував усі комунальні послуги, обробляв присадибну ділянку, а відтак вступив у володіння та управління спадковим майном. Однак до кінця своїх спадкових прав на таке майно не оформив.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 055538 від 20 травня 2006 року, ОСОБА_5 помер 20 травня 2006 року у с.Лисків Жидачівського району Львівської області.
Згідно витягу із Книги реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай) №859 від 24 квітня 1997 року, ОСОБА_5 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 0,5300 в умовних кадастрових гектарах на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 230 від 14 квітня 1997 року.
Заповітом від 19 липня 2005 року, посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, померлий ОСОБА_5 на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла своїй онучці ОСОБА_1.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно вимог ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України вбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено та підтверджено той факт, що позивачка ОСОБА_1 є внучкою померлого ОСОБА_5, яка спадщину прийняла як така, що звернулася до нотаріуса із заявою про прйиняття такої.
Постановою завідувача Жидачівської ДНК № 957/02-31 від 14 листопада 2016 року, позивачці як єдиній спадкоємиці після смерті діда відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстави відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно зі ст. ст. 81, 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Враховуючи те, що представником відповідача позо визнано, і визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та враховуючи що відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню, а отже за позивачем, як за спадкоємцем за заповітом, слід визнати право власності на спадкові земельні ділянки.
Керуючись ст.ст. 392, 1225, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 81, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 60, 197, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд,
позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її діда ОСОБА_5, який помер 20 травня 2006 року, право на земельну частку (пай) площею 1,3900 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката на право на середню земельну частку (пай) Серія ЛВ №2757, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року № 230 і зареєстрованого у книзі реєстрації Серифікатів 24.04.1997 року № 860 та земельну частку (пай) площею 0,5300 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифіката на право на середню земельну частку (пай) Серія ЛВ №2756, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року № 230 і зареєстрованого у книзі реєстрації Серифікатів 24.04.1997 року № 859.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.