Справа № 443/1761/16-ц Провадження № 2/443/294/17
"01" грудня 2017 р. Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.
з участю секретаря судового засідання Башти Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачів в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
позивачка звернулася до Жидачівського районного суду із позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом. В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що її батько, ОСОБА_6, помер 27 лютого 2003 року. На день смерті батькові на підставі Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 12158 від 12.01.1998 року, належала земельна ділянка площею 1.61 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості. Після смерті батька спадкове майно прийняла мати позивачки, ОСОБА_7. 19 жовтня 2014 року мати померла. Після смерті матері відкрилася спадщина на право на земельну ділянку розміром 1.61 га. Державний нотаріус постановою № 910/02-31 від 01.11.2016 р. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просить задоволити позов у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до суду заяви про визнання позову, просять справу слухати за відсутності, на спадкове майно не претендують.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України з причин неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно положень ст.174 ЦПК України в разі визнання позову відповідачем, суд, за наявності законних підстав, постановляє рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Частина 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до положень ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що в процесі розпаювання землі ССП "Кохавино", батькові позивачки ОСОБА_6 12 січня 1998 року на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 775 від 10.12.1997 року, було виготовлено та видано Сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №12158, розміром 1.61 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташовану на території Лівчицької сільської ради Жидачівського району Львівської області. Заміни сертифікату на Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_6 не здійснював, так як помер.
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області № 152 від 02.11.2016 року, ОСОБА_6, дійсно проживав до дня смерті, яка наступила 27 лютого 2003 року і був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дружиною ОСОБА_7, синами ОСОБА_3, ОСОБА_8, дочками ОСОБА_1 та ОСОБА_9 і внучкою ОСОБА_5. У володіння спадковим майном вступила дружина ОСОБА_7. Заповіт у виконкомі від імені ОСОБА_6 у виконкомі селищної ради не посвідчувався, відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, належної ОСОБА_6, не зареєстровано.
Згідно із вимогами ч.1 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За вимогами ст.ст.548,549 ЦК УРСР (1963р.) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відтак ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_10, як така, що вступила у володіння та управління спадковим мйаном. Проте своїх спадкових прав так і не оформила.
Судом достовірно встановлено той факт, що ОСОБА_7 померла 19 жовтня 2014 року, згідно копії свідоцтва про смерть серія І-СГ № 371606 від 20.10.2014 року, виданого Лівчицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області. Після померлої ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка розміром 1.61 га.
Після смерті ОСОБА_7 державним нотаріусом Жидачівської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 138/2015, з матеріалів якої вбачається, що єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 є позивачка ОСОБА_1, яка є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна - земельної ділянки площею 0.3246 га та 0.1335 га, та отримала Свідцтво про право на спадщину за заповітом від 07 грудня 2016 року.
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Лівчицької сільської ради Жидачівського району Львівської області № 49 від 30.03.2015 року, ОСОБА_7 була прописана і проживала до дня своєї смерті, яка наступила 19 жовтня 2014 року, в с. Лівчиці по вул. Шевченка, 107 Жидачівського району Львівської області. у Лівчицькій сільській раді посвідчено заповіт від імені ОСОБА_7 в користь дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно вимог ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України вбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Таким чином позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею по заповіту після смерті матері ОСОБА_7, яка спадщину прийняла, як така, що звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. ст. 81, 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Враховуючи те, що відповідачі цілком визнали позов, про що подали суду заяви, посвідчені секретарем виконкому Гніздичівської селищної ради, і визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та враховуючи що відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню, тому слід визнати за нею, як за спадкоємцем за заповітом, право на земельну частку (пай) розміром 1.61 га, що належало її батькові ОСОБА_6, як члену колективного сільськогосподарського підприємства ССП "Кохавино", в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7.
Керуючись ст.ст. 81, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 60, 197, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд,
позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою с. Лівчиці вул. Шевченка, 107, Жидачівського району Львівської області право на земельну ділянку (пай), площею 1.61 га, без контурного визначення меж на місцевості, згідно Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 12158, виданого 12 січня 1998 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 775 від 10.02.1997 р., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 19 жовтня 2014 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.
СУДДЯ І.І.Ціпивко