про закриття провадження у справі
27 грудня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/870/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боднарюка О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк О.В.,
представника позивача ОСОБА_1В,,
представників відповідача не з'явились
представників третьоі особи ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом обслуговуючого кооперативу "ЖБК "БРАУХАУЗ ГАССЕ-2" до Державного реєстратора Комунального підприємства Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4, Державного реєстратора Комунального підприємства Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5, треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 37876300 від 01.11.2017 року, об'єкта нерухомого майна: квартири, загальною площею 88,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1394563073101; індексний номер: 37875727 від 01.11.2017 року, об'єкта нерухомого майна: квартири, загальною площею 58,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1394527873101.
- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 37877497 від 01.11.2017 року, об'єкта нерухомого майна: нежитлового приміщення, XXXIV, загальною площею 35,5 кв.м., за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кобилиці Лук'яна, буд. 105, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1394623373101; індексний номер: 37876915 від 01.11.2017 року, об'єкта нерухомого майна: квартири, загальною площею 56,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1394595173101.
При цьому, позивач стверджує про те, що в порушення вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а також в порушення пункту 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державними реєстраторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було незаконно проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомого майна в будинку на вулиці Кобилиці Лук'яна, 105 у м. Чернівці. Відповідачами не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, не забезпечено гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом. Асаме державними реєстраторами проведено державну реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомого майна в будинку на вулиці Кобилиці Лук'яна, 105 у м. Чернівці за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при відсутності офіційних документів від ОК “ЖБК “БРАУХАУЗ ГАССЕ-2”, що посвідчують членство цих осіб в кооперативі та внесення ними пайових внесків в повному обсязі.
17 листопада 2017 року було ухвалами суду було відкрито провадження у адміністративній справі та вжито заходів про забезпечення адміністративного позову.
27.12.2017 року в ході судового засідання, представником третіх осіб заявлено клопотання про закриття провадження по справі, яке обґрунтовано тим, що спірні правовідносини у справі, що розглядається пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди. Тому вважає, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК. Крім цього просив суд скасувати заходи забезпечення позову, які були прийняті у даному провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, а також проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень предметом яких є оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.
В п.21 зазначеної постанови зазначається, що якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК.
Верховний суд України підсумовуючи практику судів вказав на належність подібних спорів до повноважень цивільних судів, зокрема, приписи Цивільно-процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства (справа №21-530а14).
Звертаючись із клопотанням про закриття провадження у справі, представник третіх осіб обґрунтовуючи свою позицію також посилався на рішення Верховного суду України від 17 лютого 2015 року №21-551а14 в якому було висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами представника третіх осіб, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і повинен розглядатися за правилами Цивільно-процесуального кодексу України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо іншої частини заявленого клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року в рамках поданого адміністративного позову було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, передачі в управління, будь-якого іншого обтяження та інше) нерухомого майна (житлових та нежитлових) приміщень.
Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно ч.6 ст.157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Враховуючи викладені вище норми, суд вважає, що в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 157, 238, 241, 242, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства
1. Клопотання представника третіх сіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №824/870/17-а.
3. В іншій частині заявленого клопотання щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному підпунктом 15.5) пункту 15 частини 1 розділу VІІ " Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Боднарюк О.В.
Ухвала в повному обсязі складена 28 грудня 2017 р.