ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 грудня 2017 року № 826/13006/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа проУправління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про:
- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у втановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни, у зв'язку із захворюваннями отриманими на роботах при ліквідації аварії на ЧАЕС;
- зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у періоди з 27.10.1986р. по 06.11.1986р., з 12.11.1986р. по 21.11.1986р. та з 20.12.1986р. по 23.12.1986р. працював на посаді - головного геолога АТЗТ «Київшляхпроект» та залучався до формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, став інвалідом ІІ групи, причина інвалідності профзахворювання пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС. В установленому законом порядку позивач звернувся за наданням статусу інваліда війни та отриманням відповідного посвідчення, однак вказане звернення Управлінням безпідставно було залишене без задоволення.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки надані позивачем до заяви про надання статусу інваліда війни ІІ групи та видачі відповідного посвідчення документи не підтверджують факт його залучення і виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Третя особа подала через канцелярію суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтверджує факт участі ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони та просила позов задовольнити повністю.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 20.12.2007р. та вкладки до нього № 629102, ОСОБА_1 отримав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 135929 від 25.04.2012р. (повторний огляд) позивачу встановлена II група інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
10 серпня 2017 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення інваліда війни.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.08.2017р. №08/35-6094 відмовило позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з наступних підстав: «…ОСОБА_1. не надано документального підтвердження факту залучення його до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому підстав для надання статусу «інваліда війни» згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення інваліда війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. №302, немає».
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та у зв'язку із цим зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (в чинній редакції) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" від 03.02.1993 N 2974-XII (втратив чинність 01.07.2013) силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до ст.ст. 11 і 12 цього Закону невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.
Також, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з п. 7 і 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.
Як свідчать наявні матеріали справи, на момент аварії на Чорнобильській АЕС позивач, перебував на посаді головного геолога АТЗТ «Київшляхпроект» (копія трудової книжки).
Відповідно до письмових пояснень Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, останній повідомив суд, що у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
В архіві Департаменту, під грифом «обмеження доступу», наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видані починаючи з 26.04.1986р. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому, вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд приходить до висновку, що позивач приймав участь у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, та отримав інвалідність, яка пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення. У зв'язку з цим відмова відповідача у видачі позивачу посвідчення інваліда війни з підстав, наведених у листі від 17.08.2017р. № 08/35-6094 є протиправною.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, суд зазначає, що вони не можуть бути задоволені, оскільки є передчасними, так як їм передує факт встановлення статусу "інваліда війни".
Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 10.08.2017р. щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни, у зв'язку із захворюваннями отриманими на роботах при ліквідації аварії на ЧАЕС.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.08.2017р. щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.В. Амельохін