12 грудня 2017 р.Р і в н еСправа №817/1109/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ"
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" (далі - ТОВ "Селянка ТМ") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "П" від 12.07.2016 №0004391401, форми "Р" від 12.07.2017 №0004381401 та №0004411402, форми "ПС" від 12.07.2017 №0004421402, форми "С" від 12.07.2017 №0004401404.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ "Селянка ТМ" заперечує порушення вимог податкового законодавства, відображених в акті перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що реальність господарських операцій ТОВ "Селянка ТМ" із ТОВ "Зелений простір Поділля" підтверджуються видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які були надані контролюючому органу під час проведення ним перевірки. Окрім цього зазначає, що виплата ТОВ "Селянка ТМ" на користь фірми "IMPEXLINE LLP" (резидент Великобританія) доходу у вигляді компенсації вартості консультаційних послуг, наданих таким нерезидентом не підлягає оподаткуванню відповідно до положень абзацу "й" пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового Кодексу України. Також позивач вказує на відсутність порушення норм законодавства в частині регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки одержання грошових коштів із каси підприємства продавцем товару ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу №02/02 підтверджується її розпискою від 15.05.2015, що надавалась посадовим особам відповідача під час проведення ними перевірки. Стверджує, що відповідно до наказу №2 від 31.05.2016 відповідальний працівник склад-магазину ТОВ "Селянка ТМ" ОСОБА_4 самостійно, у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв (без передачі в основну касу підприємства та без ведення окремої касової книги) зобов'язана здавати торгівельну виручку в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства в безготівковому порядку, а тому є безпідставним твердження відповідача про неоприбуткування позивачем 07.06.2016 готівки в касу підприємства на загальну суму 2006,80грн. З цих підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення незаконними, просить їх скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.179-181). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та повідомив, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки, яким зафіксовані порушення норм податкового законодавства. Так, в ході проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Селянка ТМ" встановлено наступні порушення положень податкового законодавства, а саме: занижено (завищено) податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 203724,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 року; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, за 1 квартал 2017 року в сумі 209532,00 грн.; при виплаті доходу нерезиденту фірмі "IMPEXLINE LLP" Великобританія за надані в 2015 році послуги на території України, не утримано та не перераховано до бюджету податок за ставкою 15 відсотків в сумі 30950,84 грн.; ТОВ "Селянка ТМ" не подано до ДПІ у м. Рівному додаток ПН до Декларації про податок на прибуток підприємства за 2015 рік; неоприбутковано готівку в касі підприємства на загальну суму 2106,80 грн.; перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 1834,00 грн. Також представник відповідача вважає, що виявлені в ході перевірки порушення норм податкового законодавства не спростовуються поясненнями позивача та його представника, а тому податкові повідомлення-рішення є законними. Відтак в задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, з урахуванням такого.
Суд встановив, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" код 38661338 зареєстроване як юридична особа 18.03.2013, основний вид діяльності: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (а.с.47-53).
Уповноваженими особами ГУ ДФС у Рівненській області на підставі наказу № 563 від 31.05.2017 та направлень від 12.06.2017 №658/17-00-14-01, №659/17-00-14-01, №655/17-00-14-01, №656/17-00-14-01, №657/17-00-14-01, №660/17-00-14-01, згідно з пп. 20.1.4, 75.1.2 п. 20.1, 75.1, ст.ст. 20, 75, 77, 82 Податкового кодексу України (далі ПКУ) в період з 12.06.2017 по 23.06.2017 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Селянка ТМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017.
Результати перевірки оформлені актом від 30.06.2017 №417/17-00-14-01/38661338 (далі - акт перевірки) (а.с.18-46).
Перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення:
Пункту 44.1., пункту 44.2., ст.44 Розділу І, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ ПК України в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 203724,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 203724,00 грн.;
Пункту 44.1.,пункту 44.2., ст.44 Розділу І, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209532,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 209532,00 грн.;
Абзацу "й" пп.141.4.1., пп.141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України, а саме, при виплаті доходу нерезиденту фірмі "IMPEXLINE LLP", Великобританія за надані в 2015 році послуги на території України, не утримано та не перераховано до бюджету податок за ставкою 15 відсотків в сумі 30950,84 грн.;
Пункту 46.1 ст. 46, п. 48.1 ст. 48, п. 48.7 ст. 48, п. 103.9 ст. 103 ПК України, а саме, суб'єктом господарювання - ТОВ "Селянка ТМ" не подано до ДПІ у м. Рівному додаток ПН до Декларації про податок на прибуток підприємства за 2015 рік;
Пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме, неоприбуткування готівки в касу підприємства на загальну суму 2106,80 грн.;
Пункту 2.8 глави 2 та п. 3.5 глави 3 Положення №637 - перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 1834,00 грн.;
Пункту 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI по яких встановлено, що у Звіті за січень 2017 року платником занижено єдиний внесок за ставкою 22% у сумі 102,81 грн.;
Пункт 51.1 ст. 51 глави 2, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", в редакції затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, а саме, подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1, 3, 4 квартали 2015, 2016, 1 кв. 2017 років не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.
ГУ ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки від 30.06.2017 №417/17-00-14-01/38661338 прийнято:
Податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0004391401, яким ТОВ "Селянка ТМ" яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 209532,00 грн. (а.с.9);
Податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004381401, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 254655,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 203724,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 50931,00 грн.;
Податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004411402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 30950,84 грн.;
Податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004421402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн.;
Податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004401404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства норм регулювання обсягу готівки та застосування реєстраторів в сумі 14202,00 грн.;
Як встановлено з акта перевірки, письмового заперечення відповідача на адміністративний позов, пояснень представників відповідача в судовому засіданні, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у перевіреного періоду зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки ТОВ "Селянка ТМ" не надано підтверджуючі документи на суму 1341333,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2017 р. на суму 1341333,00 грн. по формуванню витрат для визначення фінансового результату оподаткування за 1 кв. 2017 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Зелений простір Поділля". На підставі таких порушень прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0004391401 та від 12.07.2017 №0004381401.
Перевіряючи законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 №0004391401 та від 12.07.2017 №0004381401 і наявність обставин вчинення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом та їх оформлення первинними документами бухгалтерського обліку, суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.
За приписами п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На думку контролюючого органу, ТОВ "Селянка ТМ" за операціями з ТОВ "Зелений простір Поділля" не надало підтверджуючі документи на суму 1341333,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2017 року на суму 1341333,00 грн. по формуванню витрат для визначення фінансового результату до оподаткування. Відтак, за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 відповідачем встановлено заниження податку на прибуток у сумі 203724,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 203724 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток у сумі 209532,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 209532,00 грн.
Суд не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.
Пунктом 44.3 ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.
За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.
З урахуванням наведених правових норм, для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини щодо фактичного вчинення господарських операцій ТОВ "Селянка ТМ" з ТОВ "Зелений простір Поділля", а також належність їх оформлення первинними документами, на підставі яких позивачем були сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку перевіреного періоду.
Суд встановив та врахував наступне.
Матеріалами справи стверджується, що 30.01.2017 між ТОВ "Зелений простір Поділля" (постачальник) та ТОВ "Селянка ТМ" (покупець) було укладено договір поставки №30/01-17/ЗЦ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Предметом цього договору є цукор-білий кристалічний, виробництва 2016 року. Договором передбачено, кількість товару, одиниця виміру, ціна та загальна вартість партії товару, що підлягає передачі покупцю відповідно до цього договору, визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно заявок покупця а також фіксується у рахунках-фактурах, накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється (п.4.1). Відповідно до п. 6.1 розрахунок за товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (а.с.73-75).
Специфікацією №1 від 31.01.2017 підтверджується, що ТОВ "Зелений простір Поділля" передає, а ТОВ "Селянка ТМ" приймає у власність за договором поставки №30/01-17/ЦЗ від 30.01.2017 партію товару " цукор-пісок білий кристалічний " загальною вартістю 616000,00 грн. (а.с.76)
Специфікацією №2 від 31.01.2017 підтверджується, що ТОВ "Зелений простір Поділля" передає, а ТОВ "Селянка ТМ" приймає у власність за договором поставки №30/01-17/ЦЗ від 30.01.2017 партію товару "цукор-пісок білий кристалічний" загальною вартістю 993600,00 грн. (а.с.77)
Відвантаження товару від ТОВ "Зелений простір Поділля" позивачу підтверджується дослідженими судом доказами: видатковими накладними №17 від 31.01.2017, №19 від 02.02.2017, товарно-транспортними накладними №17/01 від 31.01.2017, №17/02 від 31.01.2017, №18/01 від 01.02.2017, від 01.02.2017 №18/02, №19 від 02.02.2017 (а.с.78-80,82-84,87,88). Оплата товару відповідно до умов договору здійснена повністю, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.85,86,89).
ТОВ "Зелений Простір Поділля" на операції з продажу товарів для ТОВ "Селянка ТМ" виписано податкові накладні №18 від 31.01.2017 на загальну суму 616000,00 грн., у т.ч. ПДВ 102666,67 грн., №1 від 01.02.2017 на суму 676800,00 грн., у т.ч. ПДВ 112800,00 грн., №2 від 02.02.2017 на суму 316800,00 грн., у т.ч. ПДВ 52800,00 грн., які прийняті до реєстрації ДФС України (а.с.90-95). Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі виданих податкових накладних (а.с.96-110).
Проаналізовані вище документи бухгалтерського обліку ТОВ "Селянка ТМ", якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаним контрагентом-продавцем, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів.
Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
В силу приписів ст.ст.44,83 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.
ГУ ДФС у Рівненській області не довело відсутності таких документів під час проведення перевірки, як і не надало доказів витребування для перевірки первинних документів для підтвердження господарських операцій із ТОВ "Зелений простір Поділля".
Відповідачем не доведено невідповідність наданої суду документації нормам Податкового кодексу України. Висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду адміністративної справи та спростовуються дослідженими судом доказами.
Окрім того, відповідачем, за результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004411402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 30950,84 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004421402 від 12.07.2017 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн.
Оцінюючи правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень суд виходить із наступного.
23.12.2014 між ТОВ "Селянка ТМ" як замовником (резидент України) та ТОВ "Імпекслайн ЛЛП" як виконавцем (резидент Великобританії) було укладено договір №23/1214 про надання послуг, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати консультаційні послуги, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити вартість наданих виконавцем послуг. Вартість послуг, які надаються виконавцем за цим договором складає 3000,00 доларів США на місяць (п.6.1 договору). Адресою виконавця зазначено: Англія, N 226TZ, м. Лондон, Промисловий район Олімпія 5, вул. Кобург Роуд (а.с.113-122).
Відповідно до Актів наданих послуг №1 від 30.01.2015, №3 від 27.02.2015, №5 від 31.03.2015 ТОВ "Імпекслайн ЛЛП" (резидент Великобританії) надав ТОВ "Селянка ТМ" у січні, лютому та березні 2015 року консультаційні послуги, а ТОВ "Селянка ТМ" прийняв та спожив їх у процесі своєї господарської діяльності. Вартість послуг, які надані виконавцем за договором за січень-березень 2015 року складає 3000,00 доларів США за кожний місяць на загальну суму 9000,00 доларів США (а.с.124-129).
Платіжним дорученням від 15.04.2015 підтверджується оплата позивачем наданих послуг за контрактом №23/1214 на суму 9000,00 доларів США (а.с.130).
Відповідач вважає, що оплата позивачем наданих послуг проведена без утримання податку з доходів нерезидента походженням з України.
Суд враховує, що фактично між позивачем і відповідачем існують розбіжності щодо трактування норм чинного на момент здійснення грошових виплат на користь нерезидента законодавства України щодо підстав і порядку їх оподаткування.
Суд зауважує, що відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до абз "й" п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.
Згідно з п.п 14.1. 54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином положення п.п. 141.4.2 п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України застосовуються лише у тих випадках коли здійснюється виплата доходу на користь нерезидента за діяльність на території України.
В даній справі діяльність ТОВ "Імпекслайн ЛЛП" (резидент Великобританії) згідно з умовами договору від 23.12.2014 №23/1214 здійснювалась за межами митної території України, тому доходи, сплачені позивачем - платником податків на користь нерезидента за вказаними договорами не підлягають оподаткуванню на підставі п. п. 141.4.2 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд враховує, що TOB «Селянка ТМ» здійснило компенсацію вартості виконаних робіт, наданих послуг, наданих резиденту від нерезидента, що в силу вимог пп. 141.4.1 (й) п. 141.4ст.141 Податкового кодексу України є виключенням з переліку доходів, які оподатковуються в порядку і за ставками цих вимог ПК України.
З урахуванням викладеного необґрунтованими вбачаються висновки контролюючого органу, викладені ним в акті податкової перевірки від 30.06.2017 №417/17-00-14-01/38661338, за якими в подальшому відповідачем було прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004381401 та від 12.07.2017 №0004411402. При цьому порушення з боку позивача вимог п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 140.4 ст. 140, п.п. 141.4.2, п.п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України судом не встановлено.
Також, контролюючим органом за результатами встановлення порушень законодавства норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0004401404, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 14202,00 грн.
Оцінюючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637) встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо
Актом перевірки стверджується та не заперечується представниками сторін, що наказом ТОВ "Селянка ТМ" №2 від 03.01.2014 доведено ліміт залишку готівки в касі в сумі 170,00 грн. Наказом по підприємству за №1 від 03.01.2017 доведено ліміт залишку готівки в касі в сумі 531,00 грн. (а.с.142-144).
02.02.2015 між ОСОБА_4 як продавцем та ТОВ "Селянка ТМ" як покупцем укладено договір купівлі - продажу №02/02, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцеві касовий апарат за договірною ціною 2400,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (а.с.131).
Актом приймання передачі від 02.02.2015 підтверджується передача продавцем покупцю касовий апарат в кількості 1 шт., вартістю 2400,00 грн. (а.с.132).
15.05.2015 з каси ТОВ "Селянка ТМ" згідно видаткового касового ордера №21 видано гр. ОСОБА_4 готівкові кошти для оплати вартості придбаного касового апарату. Позивач стверджує, що залишок готівкових коштів у касі підприємства на кінець дня 15.05.2015 становив 0,00 грн. (а.с.134).
Оцінюючи вказані доводи позивача суд враховує, що згідно з п. 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Пунктом 3.5 Положення №637 визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Відповідно до п. 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.
Пунктом 7.24 Положення №637 У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Разом з тим, зі змісту видаткового касового ордера №21 від 15.05.2015 встановлено, що на ньому відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_4, яка отримала готівкові кошти із каси підприємства в сумі 2004,00 грн., відтак і відсутні докази, що залишок коштів в касі підприємства на кінець дня 15.05.2015 становив 0,00 грн.
Суд оцінює критично доводи представника позивача, що факт отримання ОСОБА_4 готівкових коштів в сумі 2004,00 грн. із каси підприємства підтверджується розпискою про їх одержання, позаяк Положенням №637 чітко визначено обов'язок підписання фізичною особою видаткового касового ордеру.
Відтак суд вважає, що в ході судового розгляду відповідачем доведено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства позивача на суму 1834,00 грн.
Згідно з п 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Відтак, з урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції у розмірі 3668,00 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, що становить двократний розмір суми 1834,00 грн., яка була виявлена як понадлімітна готівка в касі підприємства.
Відповідно до акту перевірки та фіскального щоденного чека (Z-звіту №1014) встановлено, що 07.06.2016 через РРО позивача проведена операція "службове вилучення" готівки на суму 2106,80 грн. (а.с.139)
Статтею 2 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" віл 06.07.1995 №265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно з п. 3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 1.2. Положення №637 визначено, що нижчезазначені терміни вживаються у такому значенні:
касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;
касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;
розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосування РРО (РК), визначений у пункті 2.6 Положення №637, а саме: уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Пунктом 7.15 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Перевіркою повноти та своєчасності оприбуткування одержаних підприємством готівкових коштів згідно з пред'явленими позивачем для перевірки книг обліку розрахункових операцій, фіскальних звітів чеків РРО, прибуткових касових ордерів, а також записів в касових книгах, що завірені підписами касира та бухгалтера, встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в розмірі 2106,80 грн., що підтверджується щоденним фіскальним чеком (Z-звіту №1014) із зазначенням операції "службове вилучення" готівки. Разом з тим, зі змісту записів у касовій книзі за 07.06.2016 (сторінка 57) слідує, що кошти в сумі 2106,80 грн. не оприбутковані (а.с.137-140).
Таким чином, контролюючим органом достовірно встановлено не оприбуткування готівки в касу підприємства в розмірі 2106,80 грн., хоча згідно з даними бухгалтерського обліку (карка рахунку 301) зазначений прибутковий касовий ордер №000075 від 07.06.2016 на суму 2106,80 грн.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004401404 від 12.07.2017 про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекномічної діяльності прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, в ході судового розгляду ГУ ДФС у Рівненській області не довело законності прийняття податкових повідомлень-рішень №0004381401 від 12.07.2017, №0004391401 від 12.07.2017, №0004411402 від 12.07.2017, №0004421402 від 12.07.2017, натомість належними та допустимими доказами обґрунтувало правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0004401404 від 12.07.2017.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "П" від 12.07.2016 №0004391401.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" від 12.07.2016 №0004381401.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" від 12.07.2016 №0004411402.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "ПС" від 12.07.2017 №0004421402.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 7429,62грн. (сім тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень шістдесят дві копійки).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щербаков В.В.