12 грудня 2017 року Справа № 814/1506/17
м. Миколаїв
11:41
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА», вул. Айвазовського, 23, а/с 1268, м. Миколаїв, 54052
до відповідача:Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001
про:зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) вчинити всі необхідні дії щодо повернення на банківські рахунки Товариства стягнутого виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 47076901 в сумі 11 313,42 доларів США та в сумі 98 553,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що виконавче провадження ВП № 47076901 було відкрито за примусовим виконанням виконавчого напису приватного нотаріуса, що в подальшому судом було визнано таким, що не підлягає виконанню. На думку позивача, відповідач мав повернути Товариству суму стягнутого виконавчого збору, оскільки такий обов'язок встановлений частиною сьомою статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404).
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав.
В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримав, представник Управління проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд
Постановою від 01.04.2015 (арк. спр. 9-11) головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрив виконавче провадження ВП № 47076901 з виконання вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22.03.2015 виконавчого напису № 189 про стягнення з Товариства на користь Компанії «SANDYPOOL LIMITED» заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором (надалі - виконавчий напис, арк. спр. 8).
Відповідно до постанови від 09.04.2015 (арк. спр. 12-13), Товариство мало сплатити виконавчий збір в сумі 12 241,54 доларів США, 541,55 євро, 2 292,29 швейцарських франків, 14 200 грн. грн.
Як вказано у листі від 18.04.2016 № 5.1-30/1948 за підписом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Управління, що був адресований Товариству, суму виконавчого збору було стягнуто з Товариства двома платежами: 23.06.2015 та 28.09.2015 (арк. спр. 17-18).
30.03.2016 Відділ виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (арк. спр. 14-15). Підставою для закінчення виконавчого провадження у постанові вказаний пункт 8 частини першої статті 49 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606) - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
25.01.2017 набрало законної сили рішення господарського суду Миколаївської області від 12.10.2016 у справі № 915/576/15 за позовом Товариства до Компанії «SANDYPOOL LIMITED», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (арк. спр. 19-29). Вказаним рішенням виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню.
09.02.2017 Товариство звернулося до начальника Відділу із заявою про складення, оформлення та надання до відповідного органу Держказначейства подання щодо повернення Товариству виконавчого збору в сумі 11 313,42 доларів США та в сумі 98 553,63 грн. (арк. спр. 31-32). Заяву Товариство обґрунтувало частиною сьомою статті 27 Закону № 1404 та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Відповідач на заяву позивача не відреагував.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно з чинним до 05.10.2016 Законом № 606, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові (частина шоста статті 28).
Аналогічна норма міститься у Законі № 1404 - частина сьома статті 27, на підставі якої Товариство заявило адміністративний позов.
Законом № 606 та Законом № 1404 визначені зокрема такі підстави для закінчення виконавчого провадження:
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 4 частини першої статті 49 Закону № 606)/скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини першої статті 39 Закону № 1404);
фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини першої статті 49 Закону № 606 та пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404).
Як вказано вище, виконавче провадження ВП № 47076901 було закінчено саме у зв'язку з фактичним виконанням, а не у зв'язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи це, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Товариства про обов'язок відповідача повернути суму виконавчого збору і, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України
та підписана суддею 18 грудня 2017 року