про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 грудня 2017 року м. Київ № 810/4518/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплачених сум пенсій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів у розмірі 3122,52 грн. як суми пенсії, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера. Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Як вбачається зі змісту адміністративного позову, Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області просить суд стягнути з відповідача надмірно виплачену пенсію пенсіонеру ОСОБА_2 у розмірі 3122,52 грн., яка виникла внаслідок невчасного повідомлення про працевлаштування. Відповідно до ст.102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Відповідно до ч.ч.1-2 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода. З огляду на зазначене, та враховуючи, що під поняттям «майнова шкода» слід розуміти майнові та/чи грошові збитки, спричинені юридичній, фізичній особі або державі, судом встановлено, що предметом даного адміністративного позову є стягнення з відповідача майнової шкоди (збитків), спричинених переплатою йому пенсії внаслідок невчасного повідомлення про працевлаштування. Повернення надміру сплачених пенсій регулюється Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Приписами частини 1 статті 50 вказаного Закону передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. У свою чергу, суд звертає увагу, що приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений закономпоширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Водночас, як вже зазначено вище, предметом даної адміністративної справи є виключно стягнення майнової шкоди (збитків) з фізичної особи. Верховний Суд України у постановах від 22.09.2015 справа № 21-2209а15, від 22.09.2015 справа №1884а15, від 21.06.2016 справа № 21-618а16 зазначив про те, що спори про стягнення з фізичної особи переплаченої суми допомоги по безробіттю та пенсії є не публічно-правовими, а приватно-правовими спорами і мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відносини про стягнення матеріальної шкоди, завданої органу Пенсійного фонду України внаслідок безпідставно виплачених коштів за своєю правовою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними. Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У зв'язку з цим, суд відмовляє у відкритті провадження у справі. Згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. При цьому, оскільки спір у даній справі виник з цивільно-правових відносин, то при вирішенні даної справи слід керуватися нормами Цивільного процесуального кодексу України, а справу розглядати в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплачених сум пенсій.
2.Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами надіслати позивачу. 3.Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя А.О. Кушнова