21 грудня 2017 року м. Ужгород№ 807/1404/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Микуляк П.П.
при секретарі - Петрус К.І.
за участю:
позивача: Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - не з'явився
відповідача: суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 105,00 грн.
16 листопада 2017 року представником Ужгородського ОУПФУ подано заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за відсутності представника на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу заперечень не скористався.
З 15 грудня 2017 року діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (згідно Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, далі - КАС України), за п.10 Перехідних положень якого - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
ОСОБА_1 являється страхувальником (роботодавцем) в розумінні ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058- ІV (далі - Закон 1058), а також є застрахованою особою та зобов'язаний на підставі положень вказаного закону сплачувати до Пенсійного фонду за місцем своєї реєстрації страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач самостійно обчислив та нарахував страхові внески за 2010 рік в розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1738,70 грн., що подавалися ним до управління ПФУ в місті Ужгород. Станом на день розгляду справи судом, сума недоїмка по вказаним платежам становить 105,00 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку вказаного страхувальника.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до положень розділу ХV "Прикінцеві положення" страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14, 17 статті 11 цього закону, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
В умовах дії вказаного Закону 1058 об'єктом оподаткування для відповідача платника внесків до Пенсійного фонду, як застрахованої особи в розумінні ст. 11 цього закону є сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка отримана від відповідної підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону 1058 страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 01.01.2011 р. встановлювалась у розмірах, що передбачались ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Так, для платників збору визначених пп. 1-3 статті 1 цього Закону (а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників і отримують чистий прибуток) передбачалась ставка у розмірі 33,2 від об'єкту оподаткування. Така сама ставка збору у розмірі 33,2 передбачається й для платників, визначених п. 3 ст. 1 даного Закону, тобто для приватних підприємців, які повинні нараховувати внески на суми отриманого ним чистого прибутку.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону 1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Так, позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату боргу №Ф-40У від 07.11.2013 року на суму 105,00 грн. за 2010 рік. Проте відповідач не сплатив заборгованість по сплаті страхових внесків за вимогою, у зв'язку з чим заборгованість складає 105,00 грн.
Відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість зі сплати страхових внесків, та дана сума заявлена до стягнення в судовому порядку.
Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ужгородським ОУПФ доведено та матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у сумі 105,00 грн. із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та правомірність звернення до суду із зазначеним позовом, у зв'язку з чим вимоги позовної заяви є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (заперечення проти позову відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 139, 205, 243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підградська, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 2, код ЄДРПОУ - 40384233) заборгованість у сумі 105,00 грн. (сто п'ять гривень) із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 325 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_2