"24" квітня 2007 р.
15:45
Справа № 13/25/07
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області
у складі судді Гриньової Т.В.,
при секретарі Сербіні К.Л.,
з участю:
представника від позивача -Яжборовського М.О. по дов. № 5 від 21.01.2007р.;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,
представник відповідача у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Миколаївська будівельна компанія - ПЛЮС»,
54015, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 4,
до Миколаївської міської ради,
54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1,
АДРЕСА_1,
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування за НОМЕР_1 від 30.06.2006р., -
ТОВ “Миколаївська будівельна компанія - Плюс» (далі - позивач) звернулося у господарський суд з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування НОМЕР_1 від 30.06.2006р. щодо надання СПД -ФО ОСОБА_1 (далі -третя особа) в оренду на 1 рік земельної ділянки загальною площею 16 кв. м. поблизу житлового будинку АДРЕСА_2.
Позивач вважає, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, зачіпає його права як власника нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_2.
На вимогу суду позивач уточнив позовні вимоги і на підставі п. 1 ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) просить скасувати (визнати нечинним) рішення Миколаївської міської ради від 30.06.2006р. НОМЕР_1, при цьому посилання на норми матеріального права відсутні.
Ухвалами від 02.02.2007р., 15.03.2007р., 29.03.2007р. суд зобов'язував позивача навести норми матеріального права в частині визначення предмету спору, зокрема порушеного права позивача та обраного способу його захисту; уточнити позовні вимоги, шляхом зазначення що саме просить позивач -скасувати або визнати нечинним рішення відповідача, а також в якій частині -його окремий пункт або повністю; документально підтвердити свої посилання на те, що будинок АДРЕСА_2 є пам'ятником містобудування та архітектури; документи, які підтверджують право позивача на земельну ділянку для обслуговування належного йому на праві власності нежитлового приміщення АДРЕСА_3. Зазначені вимоги суду позивач не виконав, витребувані документи не надав.
Листом від 28.02.2007р. НОМЕР_2 відповідач заперечив позов, вважаючи вимоги позивача безпідставними.
Третя особа у судовому засіданні також висловилася проти вимог позивача й просила відмовити у задоволенні позову.
Розпорядженням голови суду від 15.03.2007р. № 95 змінено склад суду.
Справу розглянуто судом з перевищенням 2-місячного строку, встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України; з урахуванням розпорядження голови господарського суду від 01.03.2007р. № 89 про зупинення відправки вихідної кореспонденції, суд вважає розумним для розгляду даної справи такий строк, що перевищую 2 місяці.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши подані докази, господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові. Висновок суду ґрунтується на такому:
Позивач є власником нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 07.10.2006р. Поблизу вказаного будинку розташований торгівельний кіоск (мала архітектурна форма - МАФ), для реконструкції та обслуговування якого пунктом 10.2 рішення від 30.06.2006р. НОМЕР_1 відповідач передав третій особі в оренду на один рік земельну ділянку загальною площею 16 кв. м., залишивши її в землях комерційного використання. Оспорюване рішення прийняте відповідачем з додержанням вимог “Правил використання та забудови територій міста Миколаєва», затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003р. № 15/41, “Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення МАФ для здійснення підприємницької діяльності», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006р. № 296. Твердження позивача про те, що розташування МАФ поблизу будинку АДРЕСА_2 створює для нього пожежну та іншу небезпеку не знайшло підтвердження у матеріалах справи. Посилання позивача на те, що будинок АДРЕСА_2 є пам'ятником містобудування та архітектури, а тому згідно з п. 35 “Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони», затверджених постановою КМУ від 30.03.1994р. № 198, розміщення біля цього будинку МАФ забороняється, спростовано наказом Управління культури Миколаївської облдержадміністрації від 24.03.2006р. НОМЕР_5, згідно з яким вказаний будинок НОМЕР_4 віднесено до категорії цінної фондової забудови, але пам'яткою архітектури він не є.
Позивач не довів судові, що оспорюване ним рішення відповідача від 30.06.2006р. НОМЕР_1 якимось чином порушує його право власності на об'єкт нерухомого майна, він також не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташована належна йому нерухомість.
За таких обставин суд вважає, що оспорюване рішення не порушує прав позивача, відтак -у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 КАС України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя