20.11.2017 Єдиний унікальний номер 205/2446/17
20 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Скрипник К.О.
при секретарі Молчанові Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,-
Позивач 21 квітня 2017 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вказаним позовом, в якому згідно останньої редакції уточнень зазначила, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2002 року. Від спільного подружнього життя мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час спільного життя сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб KIA «RIO», д/н НОМЕР_1АДРЕСА_1, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро, право власності на які оформлено на відповідача. З моменту подання позову відповідачем було відчужено автомобіль НОМЕР_2, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Позивач просила визнати автомобіль НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири № 71, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро та складається з: 1-коридор, 2-3 - житлові кімнати, 4-кладова, 5 - кухня, 6-санвузол, 7,8 - лоджі, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири № 71, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро та складається з: 1-коридор, 2-3 - житлові кімнати, 4-кладова, 5 - кухня, 6-санвузол, 7,8 - лоджі, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 107 040,00 грн., стягнути судові витрати.
Від позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у її відсутність, позовну заяву підтримала та просила задовольнити.
Від представника відповідача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність. У минулому судовому засіданні представник відповідача визнав позов частково, а саме, не заперечував проти визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири, не заперечував, що спірний автомобіль було придбано у період шлюбу, однак не згоден з сумою компенсації, яку зазначила позивач.
Суд, вивчивши матеріали справи, та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2002 року (а.с.10). Від спільного подружнього життя мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
У період сумісного подружнього життя, за спільні кошти, сторонами згідно договору купівлі-продажу від 17 серпня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4, за реєстровим № 2920, була придбана квартира № 71, що знаходиться на ж/м Комунар, буд 1, стр.1. Після зміни назви вулиці та номеру будинку - вул. Метробудівська, буд. 13 в м. Дніпро, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ( а.с.13).
Згідно ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 2 статті 60 СК України встановлено презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що передбачено ч.1 ст.61 СК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, тобто, коли джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Згідно із нормами ст.ст. 60, 63 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, незалежно від того, що один з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку, майно набуте під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, у дружини та чоловіка рівні права на володіння та розпоряджання ним, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно роз'яснень, що містяться у Пленумі Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
У відповідності із нормами ст.ст. 69, 70 СК України та ст. 372 ЦК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частина друга статті 372 ЦК України та частина 1 статті 70 СК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності.
Дана презумпція може бути спростована домовленістю (договором) між співвласниками, законом або рішенням суду.
В правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399 цс17 звертається увага на підстави отримання статусу майна як спільної сумісної власності. Зокрема вказується, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
На думку суду, ці обставини, на підставі ст. 60 ЦПК України, слід доводити як позивачу, так і відповідачу, і доводити належними та допустимими доказами.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що спірне майно, яке було отримане сторонами за час шлюбу, слід вважати спільною сумісною власністю подружжя, а при поділі такого майна розмір часток дружини та чоловіка є рівними.
Враховуюче вищевикладене, та визнання позову відповідачем в цій частині, суд вважає, що за позивачкою має бути визнано право власності на 1/2 частину спільно нажитого з відповідачем під час шлюбу майна, а самеАДРЕСА_2, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро, та позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Натомість позовні вимоги в чистині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири № 71, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро та складається з: 1-коридор, 2-3 - житлові кімнати, 4-кладова, 5 - кухня, 6-санвузол, 7,8 - лоджі, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м. задоволенню не підлягають, оскільки він вже є власником майна, а тому відсутні законні підстави для визнання права власності на вказане майно.
Далі встановлено, що у період сумісного подружнього життя, за спільні кошти, сторонами був придбаний автомобіль НОМЕР_2, 2010 року випуску, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2.
Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Так, згідно експертного автотоварознавчого дослідження № 206/17А від 21 вересня 2017 року, судового експерта ОСОБА_5, ринкова вартість транспортного засобу KIA «RIO», д/н НОМЕР_1 складає 157 735,10 грн., тобто вартість ? його частини складає 78 867,55 грн., з якою погодилась позивач.
Як вбачається, з матеріалів справи спірний автомобіль було реалізовано відповідачем, що не заперечувалася сторонами.
Отже, суд, враховуючі думку сторін, той факт, що спірний автомобіль реалізований відповідачем, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію за ? частину автомобіля НОМЕР_2, 2010 року випуску в сумі 78 867,55 грн. та позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Натомість позовні вимоги в частині визнання автомобіля НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки вказаний автомобіль було придбано в період зареєстрованого шлюбу та зазначене не потрібно доводити. Крім того, відповідач не заперечує проти цього.
Таким чином, аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати складають вартість спірної квартири згідно експертизи 593 594 грн., вартість спірного автомобіля 157 735,10 грн., тобто ціна позову 375 665 грн. (751 329,10:2). Відтак, 1% ціни позову становить 3756,65 грн., який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 61, 63, 69, 71 України, ст. ст.364, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 88, 209, 213-215, 218,222 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 71, що знаходиться на вулиці Метробудівська, 13 в м. Дніпро та складається з: 1-коридор, 2-3 - житлові кімнати, 4-кладова, 5 - кухня, 6-санвузол, 7,8 - лоджі, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частини автомобіля НОМЕР_2, 2010 року випуску, в сумі 78 867,55 грн. (сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 55 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3756,65 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 65 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя К.О. Скрипник