11.06.07
Справа №4/58-05.
Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.
При секретарі судового засідання Осокіної А.М.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.03.2007 р.)
Від відповідача - Макотренко В.П., Федоренко О.А.
Розглянувши матеріали справи № 4/58-05
за позовом - Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми
до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми
про визнання недійсною вимоги
Обставини справи: Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми НОМЕР_1 про сплату 24 812 грн. 20 коп. недоїмки зі сплати збору з окремих видів господарської діяльності. Вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не являється платником збору на обов»язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не враховано обставин, які підтверджують, що позивач здійснював продаж товарів, які не потребують окремого обліку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на правомірність прийняття вимоги про сплату боргу.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства ухвалою суду від 07.05.2007 р. розгляд справи відкладався до 31.05.2007 р. та з 31.05.2007 р. до 12:20 год. 11.06.2007 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
18.01.2005 року відповідач провів перевірку правильності повноти нарахування та своєчасності перерахування додаткового збору (операції з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння), відповідно до Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2005 р., складений відповідний акт від 18.01.2005 року.
На підставі акту перевірки, відповідачем була прийнята та направлена позивачу вимога про сплату боргу НОМЕР_2 в сумі 24 812 грн. 20 коп. З зазначеною вимогою позивач не погоджується та просить суд визнати її недійсною.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне:
Згідно копії ліцензії серії НОМЕР_3, виданої Міністерством фінансів України 18.09.2002 р. ОСОБА_1, видом його господарської діяльності являється: виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 22.10.1998р. № 208-ХІУ встановлено додаткові ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Згідно п. 6 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції Закону України від 22.10.1998 р. №208-ХІУ) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкт підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
Об'єктом оподаткування у випадку здійснення торгівлі ювелірними виробами є вартість реалізованих ювелірних виробів (п. 5 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 22.10.1998 р. № 208-ХІУ).
Розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (5 відсотків від об'єкта оподаткування) встановленого п. 7 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 7.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1, порядок сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, здійснюється відповідно до Порядку сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 р. № 1740.
Відповідно до п.6, 9, 10, 11 зазначеного Порядку платниками збору на обов»язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння є, зокрема, фізичні особи - суб»єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота, платини і дорогоцінного каміння.
Документом, що підтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і дорогоцінного каміння, є касовий чек, що видається покупцеві, в якому сума збору на обов»язкове державне пенсійне страхування включається до загального податку, що сплачується під час купівлі товару. Платники цього збору, зазначені в пункті 6 цього Порядку, ведуть бухгалтерський облік суми збору шляхом відокремлення від суми загального податку, яка відповідає збору на обов»язкове державне пенсійне страхування.
Збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, визначений відповідно до пункту 7 цього Порядку, включається до ціни відповідних товарів і сплачується їх продавцями з виручки від реалізації.
Платники збору на обов»язкове державне пенсійне страхування ведуть окремий облік продажу ювелірних виробів із золота, платини і дорогоцінного каміння.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював окремого обліку продажу ювелірних виробів, про що свідчить його книга обліку доходів та витрат, надана представником позивача в судове засідання для огляду, копія залучена до матеріалів справи. Так, в період з 01.01.2004 р. по 01.01.2005 р., який перевірявся відповідачем, позивач обліковував виручку за місяць однією сумою, наприклад: з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. - 39 355, 02 грн.; з 01.02.2004 р. по 29.02.2004 р. - 41 747, 93 грн. і відповідно до кінця 2004 року. Інших документів, як вказано в акті перевірці, позивач не надавав.
Представник позивача в судовому засіданні в підтвердження своїх вимог посилається на ряд податкових накладних, приєднаних до справи. Але всі накладні є підтвердженням лише отримання підприємцем ОСОБА_1 від різних постачальників товарів, видаткова накладна не може бути належним та єдиним підтвердженням ведення бухгалтерського обліку суми збору.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. в разі неведення страхувальником бухгалтерського обліку територіальному органу Пенсійного фонду надано право донарахування страхових внесків за непрямим методом, в тому числі і за об»ємом доходу, реалізованої продукції. Так як позивач не мав окремого обліку продажу ювелірних виробів із золота, платини, дорогоцінного каміння, то відповідач правомірно донарахував п»ять відсотків на загальний валовий доход 496 243, 65 грн. в період з 01.01.2004 р. по 01.01.2005 р., що склало 24 812 грн. 20 коп. внесків.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.