20.12.2017
Справа №489/2339/17
Провадження №2/489/1555/17
іменем України
20 грудня 2017 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В., представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_5» та ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним,
встановив:
Позивачі звернулись до суду з вимогами про визнання на підставі ч.1 ст.203. ст.215 ЦК України недійсним договору іпотеки, укладеного 29.09.2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_5»(далі - віповідач 1), з однієї сторони, та ОСОБА_6(далі - відповідач 2), з другої сторони, який посвідчено 29.09.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №3936; виключення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку №17996425 від 29.09.2008 року, який зроблено на підставі договору іпотеки від 29.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №3936, реєстраційний номер іпотеки - 7988597; виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №17996107, реєстраційний номер обтяження - 7986990.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначають, що на час укладення договору іпотеки відповідач 2 фактично згідно положень ст.331 Цивільного кодексу України не був належним власником переданої в іпотеку нежитлової будівлі торгівельного комплексу, як об'єкту цивільно - правових відносин, а тому положення ст.23 Закону України «Про іпотеку», не застосовуються, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець з урахуванням рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2012 року не був її належним власником. Наявність договору іпотеки та записів в реєстрах про обтяження перешкоджають позивачам ввести в експлуатацію незавершене будівництво з матеріалів та обладнання, які використані відповідачем для будівництва колишнього торгівельного комплексу за місцезнаходженням предмета іпотеки.
Представник позивачів позов підтримав, відповідач 2 надіслав заяву про підтримання позову, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що при укладенні договору іпотеки було дотримано всі умови законодавства, основне зобов'язання не припинено, а тому не може бути визнано недійсним договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.
29.09.2008 року між Акціонерним товариство «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_5», та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 3936 (далі - Договір).
Згідно умов Договору відповідач 2 передав відповідачу 1 в іпотеку як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю торгівельного комплексу Літ. А-3, загальною площею 1009,1 кв.м. за адресою м.Миколаїв, проспект Жовтневий, 19/1.
Вказана нежитлова будівля належала відповідачу 2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.07.2008 року, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.06.2008 року №1378. Свідоцтво про право власності було зареєстровано у комунальному підприємстві Миколаївської міської ради Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 15.07.2008 року, реєстр №23924236, номер запису 1451 в книзі 15.
Підставою для винесення вказаних вище рішень виконавчого комітету та видачі свідоцтва про право власності було рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 року у справі №9/328/08 за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. В подальшому вказане рішення господарського суду було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, який ухвалою від 28.10.2009 року позов відповідача 2 залишив без розгляду.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 27.08.2012 року у справі №5016/1431/2012 (13/61) визнав незаконним п.125 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.06.2008 року №1378 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна фізичними особами», яким вирішено оформити право власності на спірну нежитлову будівлю торгового комплексу за третьою особою, а також визнав недійсним свідоцтво про право власності серії САС, яке видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 15.07.2008 року про право власності відповідача 2 на нежитлову будівлю торгового комплексу, що є предметом іпотеки. Рішення суду набрало законної сили.
Згідно копії довідки Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 28.12.2012 року, запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на цілу нежитлову будівлю торгівельного комплексу в м. Миколаєві по пр. Жовтневому, 19/1 за відповідачем 2 було скасовано.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 13.12.2016 року в даному реєстрі було здійснено запис про скасування реєстрації права власності відповідача 2 на спірну нежитлову будівлю торгівельного комплексу.
28.03.2013 року між позивачами та відповідачем 2 було укладено угоду №1, відповідно до умов якої останній в рахунок часткового погашення боргових зобов'язань, з повернення позик на загальну суму 3000000,00 грн., передав позивачам за актом приймання - передачі будівельні матеріали та обладнання, що використовувались ним для будівництва колишнього торгівельного комплексу на орендованій земельній ділянці по пр. Жовтневий, 19/1 у м. Миколаєві. Вартість будівельних матеріалів та обладнання була визначена за взаємною згодою сторін в сумі 1745332,88 грн. з урахуванням результатів експертного будівельного - технічного дослідження №120-326 від 27.03.2013 року.
У зв'язку із невиконанням умов вищевказаної угоди №1, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2016 року у справі №487/164/16-ц позовні вимоги позивачів про визнання права власності задоволено. Судом визнано за позивачами право власності на матеріали та обладнання, отримані ними від відповідача 2 за угодою №1 від 28.03.2013 року про передання майна в рахунок погашення боргових зобов'язань. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.11.2016 року у зазначеному рішенні суду була виправлена описка в резолютивній частині рішення та зазначена адреса знаходження будівельних матеріалів та обладнання на орендованій відповідачем земельній ділянці по пр.Жовтневому ріг вул.Чигрина(кадастровий №4810136900:01:014:000). Рішення та ухвала суду набрали законної сили 29.03.2017 року після перегляду справи апеляційним судом Миколаївської області.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачі є співвласниками незавершеного будівництва літ. А-3 на земельній ділянці із кадастровим номером 4810136900:01:014:000.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку» об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки на час укладення іпотечного договору була належна відповідачу 2 на праві власності нежитлова будівля торгівельного комплексу Літ.-А-3, загальною площею 1009,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 19/1, як самостійний об'єкт цивільних прав, право власності на який було зареєстровано в установленому законом порядку за відповідачем 2.
Однак у зв'язку з визнанням незаконним п.125 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.06.2008 року №1378 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна фізичними особами», а також визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 15.07.2008 року про право власності відповідача 2 на нежитлову будівлю торгового комплексу Літ А-3 за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 19/1 був поновлений правовий статус зазначеної нежитлової будівлі торгівельного комплексу, як самовільного будівництва, яка не могла бути самостійним об'єктом цивільно-правовових відносин, в тому числі і шляхом передачі його в іпотеку, а особа, яка збудувала цю споруду має право власності з юридичної точки зору тільки на матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі її будівництва.
Згідно ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що на час укладення договору іпотеки відповідач 2 фактично згідно положень ст.331 ЦК України не був належним власником переданої в іпотеку нежитлової будівлі торгівельного комплексу в місті Миколаїв по пр. Жовтневому, 19/1 на земельній ділянці із кадастровим номером 4810136900:01:014:000 як об'єкту цивільно-правових відносин, передача такого майна суперечить положенням ст.5 Закону України «Про іпотеку» щодо належності майна іпотекодавцю на праві власності, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині та визнання договору іпотеки від 29.09.2008 року недійсним.
Аргументи представника відповідача 1 щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки через те, що він забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором, врахуванню не підлягають, оскільки наявність невиконаного основного зобов'язання не свідчить про відповідність закону правочину щодо передачі майна в іпотеку.
З огляду на недійсність спірного договору іпотеки, на підставі приписів ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також підлягають задоволенню вимоги про виключення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку №17996425 від 29.09.2008 року та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження №17996107, що відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України.
Понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача 2, яким передано в іпотеку нерухоме майно, фактичним власником якого він не міг вважатись.
На підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 5, 95, 141, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 29.09.2008 року між ОСОБА_6, з однієї сторони та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», з другої сторони, який посвідчений 29.09.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №3936.
Виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку №17996425 від 29.09.2008 року, який зроблено на підставі договору іпотеки від 29.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №3936, реєстраційний номер іпотеки - 7988597.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №17996107, реєстраційний номер обтяження - 7986990.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1920 грн.00 коп. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1920 грн.00 коп. судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя