Справа № 471/730/17-ц
Провадження №2/471/401/17
Номер рядка звіту 38
"22" грудня 2017 р.
Братський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді - Скарницької І.Б.,
за участю секретаря - Данілової Л.В.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері та брата.
В своєму позові позивач зазначив, що вона являється спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3, померлої 17.01.1998 року та другої черги після смерті брата ОСОБА_4, померлого 17.11.1999 року, після смерті яких відкрилася спадщина. Позивач протягом шести місяців не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті рідних, в зв'язку з тим, що між нею та відповідачем було досягнуто домовленості, що відповідач самостійно займеться оформленням спадщини. В силу своєї необізнаності у вимогах законодавства та покладаючись на обіцянки відповідача, позивач будучи фактично введеною в оману, вчасно не подала заяви про прийняття спадщини. Оскільки відповідач відмовляється надати їй згоду на отримання спадщини, вона вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом. В зв'язку з чим просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері та брата.
В судовому засіданні позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що фактично була введена в оману відповідачем. Відповідач отримала всю спадщину, користується земельними ділянками, а їй не сплачує належну частину від спадкового майна.
Відповідач в судовому засідання заперечувала проти позову та просила суд відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є не поважними та не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Позивач після смерті матері та брата не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини посилаючись на відсутність коштів. Відповідач також пояснила що ніякої домовленості стосовно того, що саме вона займається оформленням спадщини між нею та позивачем досягнуто не було.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно пп. 9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обов'язків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.
Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову з наступних підстав.
Цивільні відносини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме спадщина відкрилася після смерті ОСОБА_3 17.01.1998 року, після смерті ОСОБА_4 17.11.999 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року чинній на час виникнення даних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», передбачений ст. 549 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, вирішуючи питання про призначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до матеріалів справи, 17 січня 1998 року померла ОСОБА_3 (а.с.8), після смерті якої було заведено спадкову справу № 122/1998 за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 63-64).
Позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталася.
21 вересня 1998 року після смерті ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4, на спадкове майно а саме грошовий вклад, що зберігається на рахунках № 1382, 3019 в філії Братського Ощадбанку.
21 листопада 2003 року після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщини за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області в розмірі 9,1 умовних кадастрових гектарах, що належить спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0096810 виданого Братською РДА Миколаївської області 24.02.2000 року, згідно рішення 33-р від 24.02.2000 року.
17 листопада 1999 року помер ОСОБА_4 (а.с.7).
Після його смерті було заведено спадкову справу № 241/2003 за заявою ОСОБА_2 (а.с. 43).
Позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталася.
20 листопада 2003 року після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщини за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Дружба" с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області в розмірі 9,1 умовних кадастрових гектарах, що належить спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0096811 виданого Братською РДА Миколаївської області 24.02.2000 року, згідно рішення 33-р від 24.02.2000 року.
Отже, як встановлено судом позивач після смерті матері та брата спадщину не прийняла.
Позивач у своєму позові посилався на те, що в нього були об'єктивні причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки в силу своєї необізнаності у вимогах законодавства та покладаючись на обіцянки відповідача, позивач будучи фактично введеною в оману, вчасно не подала заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Як видно, зазначені обставини, на які посилається позивач, як на поважність причин пропуску шестимісячного строку на прийняття спадщини, не є поважними та не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення нотаріальних дій.
Під час судового засідання позивач як причини пропуску строку прийняття спадщини зазначала, що фактично відповідач ввела її в оману пообіцявши оформити спадщину після смерті батька на ім'я позивача.
Проте, відповідно до пункту 110 глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом міністерства юстиції від 18 червня 1994 р. N 18/5, яка діяла на момент відкриття спадщини Заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою. Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу заявника, номер та дачу його видачі, найменування установи, підприємства, організації, яка його видала, рік народження спадкоємця. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.
Таким чином, позивач повинна була особисто звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та брата протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, отже у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 264,265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Звільнити позивача від сплати судового збору.
Витрати, пов'язані з розглядом справи, компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_5