Ухвала іменем україни 06 грудня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Мостової Г.І., Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2017 року,
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Рівненського міського Рівненської області від 14 лютого 2007 року стягнуто з ОСОБА_4 на її користь на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, по 300 грн щомісячно, починаючи з 05 грудня 2006 року до досягнення дитиною повноліття.
Зазначала, що на час звернення до суду із даним позовом вказана сума аліментів є недостатньою для утримання дитини відповідного віку. Враховуючи, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, має відповідний дохід від підприємницької діяльності, а тому вважала, що він може сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
Посилаючись на зазначене та з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати аліменти з ОСОБА_4 на її користь на утримання дитини ОСОБА_5, 08 вересня 2006 року, по 1 000 грн щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Рівненського міського суду від 14 лютого 2007 року, з 300 грн щомісячно до 900 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 22 березня
2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від
28 грудня 2016 року змінено, зменшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 900 грн щомісячно до 500 грн щомісячно до повноліття дитини.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із поданими запереченнями, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що сума аліментів, які стягуються з відповідача, є недостатньою для утримання дитини, при цьому матеріальне становище матері погіршилось, а відповідач не є особою похилого віку, працездатний та має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні докази зміни матеріального стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення аліментів. При цьому, визначаючи розмір аліментів, судом було враховано те, що відповідач не заперечує щодо збільшення розміру аліментів до
500 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Рівненського міського Рівненської області від 14 лютого 2007 року стягнуто з ОСОБА_4 на її користь на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, по 300 грн щомісячно, починаючи з 05 грудня 2006 року до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що аліментів у розмірі 300 грн на місяць недостатньо для утримання малолітнього ОСОБА_5
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»,
ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2013 року у справі № 6-143цс13.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази зміни матеріального стану позивача чи відповідача після ухвалення рішення Рівненського міського Рівненської області від 14 лютого 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання
ОСОБА_5 аліментів у розмірі 300 грн щомісячно, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів.
Водночас, беручи до уваги те, що відповідачем визнано позов у частині збільшення розміру аліментів на утримання дитини до 500 грн, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 174 ЦПК України дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 500 грн.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
При цьому безпідставними є доводи ОСОБА_3 про зміну її матеріального стану у зв'язку із зростанням вартості життя в України, враховуючи, що вказана обставина стосуються як позивача, так і відповідача, при цьому ОСОБА_3 не позбавлена права на індексацію розміру аліментів у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, надав вмотивовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у розмірі 500 грн.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для його скасування, передбачених ст. 338 ЦПК України, немає.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 березня
2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Євтушенко
Судді: Є.П. Євграфова
Л.М.Мазур
Г.І.Мостова
О.В. Попович