Ухвала
29 листопада 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02 липня 2015 року ОСОБА_5 на зібранні у приміщенні Косівської районної ради привселюдно розповсюдив недостовірну інформацію, що Національний природний парк «Гуцульщина» (далі - НПП «Гуцульщина») та ОСОБА_4, як його керівник, нічого не зробив на виділенні 900 000 грн щодо виготовлення відповідної документації та вилучення в землекористувачів 7 606 га землі.
Враховуючи, що розповсюджена відповідачем інформація не відповідає дійсності та порушує його ділову репутацію, честь та гідність, завдало йому моральних страждань, просив визнати недостовірною інформацію розповсюджену ОСОБА_5 02 липня 2015 року на зібранні у приміщенні Косівської районної ради, спростувати вказані інформацію таким же способом, як вона була розповсюджена, а стягнути з
ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що поширена відповідачем інформація містила оціночні судження, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. При цьому судом зазначено, що позивач є публічною особою та межа допустимої щодо нього критики є значно ширшою, ніж щодо інших осіб.
Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, доказам, які містяться в матеріалах справи, та вимогам закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є директором НПП «Гуцульщина».
ОСОБА_5 є депутатом сільської ради с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області та членом постійної комісії сільської ради з питань екології, раціонального лісокористування та комунальної власності.
02 липня 2015 року на зібранні у приміщенні Косівської районної ради в м. Косові, представник громадськості ОСОБА_5 висловив свою думку щодо діяльності НПП «Гуцульщина» та її керівника ОСОБА_4, а саме: щодо нецільового використання бюджетних коштів в сумі 900 000 грн, безпідставного використання грошей в сумі 849 896 грн та порушення фінансової дисципліни на суму 225 532 грн за 2003 рік, щодо махінацій з приміщенням «Маєтку Святого Миколая» стосовно року його побудови та вартості, щодо безпідставної передачі з відання НПП «Гуцульщина» в користь Шешорівської сільської ради землі площею 4,2 га, щодо участі ОСОБА_4 у відчуженні земель, які передані парку в користування та оперативне управління в користь приватних осіб, а саме про існування семи кадастрових планів на приватну власність на землю, про будівництво приватних котеджів на території «Маєтку Святого Миколая» в с. Пістинь Косівського району, щодо безпідставної передачі ОСОБА_4 у приватну власність з НПП «Гуцульщина» 4200 га та 1200 га лісових масивів, щодо відкриття відносно ОСОБА_4 двох кримінальних проваджень за будівлю приміщення «Маєтку Святого Миколая» та передачу 4,2 га землі працівникам НПП «Гуцульщина».
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
За змістом ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що поширена відповідачем на зібранні, яке відбулось 02 липня 2015 року у приміщенні Косівської районної ради в м. Косові, інформація є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача щодо роботи ОСОБА_4, як директора НПП «Гуцульщина», а тому правильно зазначили, що така інформація є оціночним судженням, яке не підлягають спростуванню.
При цьому судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивач є публічною особою та межа допустимої критики щодо нього є значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалено 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи).
Доводи касаційної скарги висновків судів першої і апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у суді першої і апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від
25 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Попович
Є.П.Євграфова
Л.М.Мазур