28 листопада 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., ЄвграфовоїЄ.П., Кадєтової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк», подану представником Микитюком Михайлом Степановичем, на рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 13 листопада
2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 9 684 дол. США строком до 13 листопада 2013 року зі сплатою
11,9 % річних для своєчасної оплати вартості автомобіля та сплати страхових платежів за договорами страхування.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором.
Позивач виконав належним чином свої зобов'язання та надав позичальнику кошти, однак відповідач не виконує свої зобов'язання за договором у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «Правекс-Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором
№ 1259-01/06Р від 13 листопада 2006 року у розмірі 9 120,11 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 4 573 дол. США, заборгованість за процентами в розмірі 2 314,04 дол. США, неустойка (пеня) за кредитом в розмірі 1 482,76 дол. США, неустойка (пеня) за процентами в розмірі
750,31 дол. США.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від
16 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2006 року
№ 1259-010/06Р в розмірі 2 748,62 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 листопада
2016 року рішення Іванківського районного суду Київської області від
16 вересня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» -
Микитюк М.С. просить змінити рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 року та збільшити розмір заборгованості та скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року та розглянути справу по суті, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1259-010/06Р, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 9 684 дол. США строком до 13 листопада 2013 року зі сплатою
11,99 % річних з метою оплати вартості автомобіля та страхових платежів за договорами страхування автомобіля.
13 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та
ОСОБА_5 укладено договір поруки № 1259-010/06Р, згідно умов якого поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 1259-010/06Р.
Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Правекс-Банк», заборгованість ОСОБА_4 перед банком станом на 25 серпня 2015 року з розрахунком пені за період з 26 серпня 2014 року по 25 серпня 2015 року становить
9 120,11 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі
4 573 дол. США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 314,04 дол. США; пені за прострочення плати за кредитом в розмірі 1 482,76 дол. США; пені за прострочення плати за відсотками по користуванню кредитом в розмірі 750,31 дол. США.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банк, починаючи з листопада 2010 року, міг довідатися про порушення свого права, оскільки від відповідача не надійшов черговий платіж по кредиту. Позовна давність по кожному щомісячному платежу повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановив наявність заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Правекс-Банк», дійшов правильного висновку про солідарну відповідальність відповідачів перед банком за порушення боржником умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки
(ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З матеріалів справи вбачається, що від ОСОБА_4 надійшла заява про застосування строків позовної давності (а. с. 60)
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності, оскільки встановили, що ПАТ КБ «Правекс-Банк» знало про порушення своїх прав ще до закінчення строку дії кредитного договору, оскільки згідно розрахунку заборгованості позичальник припинив сплату коштів на виконання умов договору ще у 2010 році, кредитний договір діє до
13 листопада 2013 року, з позовом до суду ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося лише 26 серпня 2015 року, тому висновок суддів про застосування строку позовної давності є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк», подану представником Микитюком Михайлом Степановичем, відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова О.В. Кадєтова