Справа № 127/22601/17
Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про зобов'язання призначити та виплачувати пенсію,
Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про зобов'язання призначити та виплачувати пенсію.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
08 грудня 2017 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду було відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України (в редакції, яка діяла на момент відкриття та призначення справи) .
14.12.2017 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Однак, розглянувши вказану заяву колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу можна вирішити на основі наявних у ній доказів. Також, оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду, передбаченого п. 2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, а апелянтом у апеляційній скарзі не було зазначено, що справу призначити у відкритому судовому засіданні за участю позивача, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу належить розглядати в порядку письмового провадження.
За приписами частини першої статті 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно посвідчення серії В-І №654843, ОСОБА_2 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекономічного контролю та йому присвоєно 4 категорію.
З довідки № 358, виданої виконкомом Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 14.06.2017 року, встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно запису погосподарської книги №1 був зареєстрований і проживав з 26.04.1986 року по квітень 1997 року в с. Юрківка, в зоні посиленного радіоекологічного контролю, яка постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 року по 31.12.2014р.
Матеріалами справи вбачається, що позивач 26 червня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На день звернення, ОСОБА_2 виповнилося 54 роки.
Відповідно до розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця 810074 від 15.08.2017 року ОСОБА_2, було відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, відповідно до п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю підстав.
Загальний страховий стаж станом на 31.05.2017 року становить 36 років 1 місяць 26 днів. Крім того, зі змісту даного розпорядження вбачається, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3 заявник постійно працював в організації, розташованій у м. Києві (чиста зона) на значній відстані від місця реєстрації (с. Юрківка), а також, так як робота провідника пасажирських поїздів має роз'їздний характер, тому з наданих документів не вбачається, що заявник постійно проживав на території посиленого радіоекологічного контролю у с. Юрківка, Тульчинського району Вінницької області, як вказано у довідці № 358 від 14.06.2017р.
Як вбачається з довідки Виробничого підрозділу «Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський» № 156 від 06.06.2017 року, ОСОБА_2 з 28.02.1984 року працює в даному Виробничому підрозділі і зараз займає посаду провідник пасажирського вагона у відділі Київський резерв провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 5).
Згідно із ч. 3 ст. 15 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
В свою чергу, ст. 65 ч. 3 цього ж Закону визначено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (в даному випадку) є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини другої цієї статті, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали чи постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
На підставі ст. 55 п. 2 ч. 5 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22 листопада 2005 року № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються також документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Згідно пункту 6 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Підставою для видачі такого посвідчення, за змістом пункту 10 Порядку № 51, є довідка встановленого зразка, наведеної у додатку 7 цього Порядку.
Крім того, відповідно до правової позиції ВАСУ, викладеної в довідці за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забрудненій території тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що єдиним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Інші документи, такі як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставою для надання у встановленому порядку статусу особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/11795/16 від 27.07.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до управління про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на умовах, встановлених статтею 55 Закону № 796-ХІІ, ОСОБА_3 не надав посвідчення, яке підтверджує його статус як особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та необхідне при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ. Натомість, ним подано посвідчення про те, що він є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно працював в організації, розташованій у м. Києві (чиста зона) на значній відстані від місця реєстрації (с. Юрківка). Також його робота провідника пасажирських поїздів має роз'їздний характер, тому з наданих документів не вбачається, що позивач постійно проживав на території посиленого радіоекологічного контролю у с. Юрківка, Тульчинського району.
Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, діяв у спосіб, на підставах та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України , суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку статті 325 та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5