Ухвала
Іменем України
26 грудня 2017 р.
м. Київ
справа № 552/85/17
провадження № 51-186ск17
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 6 грудня 2017 року.
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, неодноразово судимого, останнього разу - 25.10.2011 року за ч. 3 ст. 185, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України на сім років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 11 місяців 17 днів, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років, а на підставі ст. 71 КК України до покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років 11 місяців 17 днів.
ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він під час сварки із ОСОБА_6 , що виникла і тривала з 12 по 14 листопада 2016 року в ході застілля у помешканні засудженого у с. Рибці м. Полтави, з неприязні руками і ногами побив ОСОБА_6 , чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 6 грудня 2017 року вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що досудове і судове слідство було проведено однобічно, неповно, в основу вироку покладено недопустимі докази, в результаті чого суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон про кримінальну відповідальність. Твердить, що тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, останньому заподіяли інші особи, але така версія не була предметом перевірки. Вважає, що дії її підзахисного мали б кваліфікуватися за ст. 119 або ст. 123 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як видно із наданих копій судових рішень, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності і є правильними.
Доводи захисника про неправильне застосування судом норм матеріального права, про спричинення смерті потерпілому через необережні дії ОСОБА_5 є безпідставними.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їхніми наслідками існував прямий причинних зв'язок. Тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, були заподіяні потерпілому, коли винний упродовж тривалого часу неодноразово здійснював посягання на потерпілого, під час якого, докладаючи певних зусиль, завдавав численні удари кулаками і ногами останньому в голову. Надмірна сила ударів, їх інтенсивність і спрямування в скроневу та потиличну ділянку голови потерпілого свідчили про те, що ОСОБА_5 достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим чи непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Кваліфікація злочинних дій винуватого за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною, а покарання йому призначене у відповідності з вимогами закону.
Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 6 грудня 2017 року, ретельно перевірив твердження захисника ОСОБА_4 про неправильне застосування до засудженого норм матеріального права, причетність до злочину інших осіб, а також про можливість отримання потерпілим смертельних тілесних ушкоджень за інших обставин і дав мотивовану відповідь на всі доводи апеляційної скарги, зазначивши, з яких підстав її визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Касаційна скарга не містить доводів про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або призвели до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_4 , наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст. 428 КПК України, суд
постановив:
відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Київського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 6 грудня 2017 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3