Ухвала
Іменем України
26 грудня 2017 р.
м. Київ
справа № 759/15166/15-к
провадження № 51-16 ск 17
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Кримінального касаційного суду:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 8 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_4 ,
встановила:
вироком Святошинського районного суду м.Києва від 8 квітня 2016 року
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Козелець Чернігівської області,
мешканця
АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 375 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19 вересня 2017 року вирок Святошинського районного суду м.Києва від 8 квітня 2016 року залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями. Зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме вказує на незастосування судом закону, який підлягав застосуванню (частина 2 статті 375 КК України), та на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 438 КПК України є підставами для скасування судового рішення судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.
Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.
Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурор, окрім іншого, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій, однак вказуючи на порушення вимог статті 368 КПК України судом першої інстанції, обґрунтовує таку позицію неправильною оцінкою доказів щодо наявного, на його думку, в діях ОСОБА_5 складу інкримінованого органами досудового розслідування кримінального правопорушення, однак не зазначає належних доводів такої позиції з урахування вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги прокурор вказує на оскаржувані судові рішення не зазначаючи про їх скасування, при цьому, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Тобто вимоги прокурора викладені не у відповідності до статті 436 КПК України.
Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК України, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
На підставі викладеного та керуючись статтею 5 КПК України, частиною 1 статті 429 цього Кодексу, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 8 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3