Справа № 715/2292/17
Провадження № 2/715/983/17
26 грудня 2017 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 44738,57 грн., посилаючись на те, що 24 березня 2011 року між ним і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н. Згідно умов даного договору ОСОБА_1, було надано кредит в розмірі 5300,00 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту, однак свої зобов'язання належним чином не виконав. Просить суд стягнути з відповідача на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанку» заборгованість в розмірі 44738,57 грн. та судові витрати.
В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, о саме в розмірі тіла кредиту - 3082,36 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнав, в своїх поясненнях посилався на їх необґрунтованість та безпідставність. Також посилався на те, що він є інвалідом ІІ-ї групи та кошти брав для лікування. Просив суд частково задовольнити позовні вимоги, а саме в сумі 3082,36 грн.
Вислухавши пояснення відповідача та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, із кредитного договору № б/н від 24 березня 2011 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5300,00 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 2003цс15.
Умовами кредитного договору, передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання будь-якого грошового зобов'язання по даному договору понад 120 календарних днів.
У той самий час, умовами кредитного договору сторонами передбачена сплата іншого штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України вказані штрафи є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до положень ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договоре: законом або іншим актом цивільного законодавства.
Розмір процентів в межах строків позовної давності може бути стягнутий з 20 листопада 2014 року (оскільки як вбачається з відмітки на конверті, позивач звернувся в суд з даним позовом 20 листопада 2017 року), який згідно розрахунку заборгованості становить 35590,39 грн.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу
Незаконною є сплата комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746 ці 16.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16 Умови та правила надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» не містять підпису ОСОБА_1
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 24 березня 2011 року і що саме ці Умови мав на увазі ОСОБА_1, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені та комісії не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1, на 31.10.2017 року становить 38672,75 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 3082,36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 35590,39 грн. Вказані розміри заборгованості виникли на підставі умов, передбачених кредитним договором і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів звільняються від сплати судового збору, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому судові витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з нього.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
На пiдставi викладеного, ст.ст. 203, 526, 527, 530, 536, 549, 551, 553-555, 559, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3-13, 19, 76-83, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КР номера 233167, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», яка знаходиться по вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, тел. (056)7896021, заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 березня 2011 року в розмірі 38672 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесять дві) гривні, 75 копійок на р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.