Провадження апел.суду №11-кп/790/1991/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа суду 1-ї інстанції № 641/7671/16-к
Категорія: ч.1 ст.286 КК України
21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220000000801 провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 , -
Цим вироком,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні сина ОСОБА_11 2007 року народження, інваліда 3 групи, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 понесені витрати на лікування в розмірі 2931,89 гривень; в іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_9 судові витрати в дохід держави в розмірі 2111,04 гривень.
Як встановив суд ОСОБА_9 23.07.2016 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-210994-20 р. н. НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв Сталінграду в місті Харкові зі сторони пр. Гагаріна в напрямку вул.. Морозова.
Під час руху по вказаному проспекту, в районі будинку №1-А, грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об,їзду перешкоди» та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який в цей час рухався по проїжджій частині попереду нього в попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи №943-А/16 від 29.08.2016 року, отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми з наявністю множинних забитих ран м,яких тканин голови, струсу головного мозку, закритого перелому верхньої третини діафіза лівої малогомілкової кістки.
Порушення вимог Правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_9 , згідно висновку судової авто технічної експертизи №748\16 від 30.08.2016 року, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилось в тому,що він, керуючи технічно справним транспортним засобом у темну пору доби, не зорієнтувався в дорожній обстановці, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_7 , який рухався по його смузі руху попереду нього в попутному напрямку і якого він об'єктивно був спроможний виявити, внаслідок чого настали вищевказані наслідки.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині вирішення питання щодо цивільного позову, ухвалити новий вирок, яким цивільний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної вимоги апелянт зазначив, що суд, не надав оцінку доказам щодо не отриманого потерпілим доходу від підприємницької діяльності та безпідставно відмовив в цій частині у задоволенні цивільного позову. Крім того, апелянт зазначає, що у зв'язку з отриманими травмами від злочинних дій обвинуваченого, він перебував на лікуванні, не працював, проте податки до бюджету сплачував регулярно. Всі ці наведені обставини, на думку потерпілого, не були досліджені судом першої інстанції, внаслідок чого було ухвалено незаконне рішення в частині цивільного позову.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та вважав за необхідне скасувати рішення суду в цій частині, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку районного суду, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу потерпілого належить задоволити частково з наступних підстав.
Апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_7 щодо ухвалення вироку в частині цивільного позову не узгоджуються з підставами, які передбачені ч.1 ст. 420 КПК України, де міститься вичерпний перелік підстав для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості часткового задоволення цих вимог.
31 серпня 2016 року ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов (арк. 8-19), Потерпілий просив суд стягнути з ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, та матеріальну шкоду в розмірі 41695 грн. 21 коп. Розмір завданої матеріальної шкоди позивач обґрунтовував витратами на купівлю ліків, а також збитками в результаті не отриманих доходів від підприємницької діяльності.
Разом з тим, з оскаржуваного вироку вбачається відсутність будь-яких вмотивованих висновків суду щодо належного обґрунтування відмови в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, що свідчить на думку колегії суддів, про неналежне дотримання судом першої інстанції вимог ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить будь яких висновків, які стосуються саме вимог щодо моральної шкоди.
Крім того, висновки суду, які стосуються аналізу матеріального стану обвинуваченого, його стану здоров'я, та подальший висновок про відсутність можливості у обвинуваченого відшкодувати матеріальну шкоду, а саме не отримані доходи потерпілим ОСОБА_13 (упущена вигода) - є однобічними, оскільки порушують права потерпілого та не відповідають загальним засадам кримінального провадження - рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Досліджуючи питання задоволення або відмови в задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні, суд повинен був врахувати і дослідити відомості щодо особи не тільки обвинуваченого, а і щодо потерпілого, якому злочинними діями ОСОБА_9 була завдана певна шкода.
Так, згідно з ч.2. ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. У відповідності до частини 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За вказаною нормою, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі N 916/3311/14 визначено , що за пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим. щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
При цьому, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність. (ст.7 КПК України).
Вказані порушення є істотними, оскільки вони свідчать про неналежне дотримання судом вимог ст. 370 КПК України, щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, тобто вироку в частині вирішенні цивільного позову заявленого потерпілим. При оголошенні вироку по справі необхідним є ухвалення його згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, об'єктивне з'ясування всіх обставин, які підтверджені доказами, та в ньому повинні бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про слушність апеляційних доводів потерпілого щодо необґрунтованості та невмотивованості вироку в частині вирішення цивільного позову, що обумовлює часткове задоволення його апеляційних вимог, оскільки вирок в цій частині підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, рівності перед законом і судом, змагальності сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості і одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді в частині вирішення цивільного позову, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.
Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 409, ст. 410 п. 2 КПК України.
Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог п.2 ч.3 ст.374, ст. 370 КПК України про зміст мотивувальної частини обвинувального вироку та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.2,3, 15 ч.1 ст.7 КПК України - законність, рівності перед законом і судом, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов'язкові вимоги у ст. 370 КПК України.
З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого належить скасувати і призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Поряд з цим, обвинувачений ОСОБА_9 заявив клопотання про застосування до нього положень Закону України “Про амністію в 2016 році”. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_9 , оскільки обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості та має малолітнього сина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого необхідно звільнити його від відбування основного покарання у виді обмеження волі на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію в 2016 році”.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,3; 410 п. 2, ст. 412 ч. 1; ст. 418, ст. 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - задоволити частково.
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову - скасувати, призначити в цій частині новий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.
Звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування основного покарання у виді обмеження волі, на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію в 2016 році”.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в частині залишення вироку районного суду без змін в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення
Судді
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4