Провадження №11кп/790/2199/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа № 638/12776/16-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст. 186 КК України
16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2017 року, -
Зазначеним вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, який офіційно не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) 26.03.1996 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 140 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, в силу ст. 46-1 КК України 1960 року з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
2) 22.07.1997 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 206, ч.1 ст. 229-6, ч.2 ст. 229-6, 42, 43 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 24.09.1999 року на 11 місяців 19 днів;
3) 01.11.2000 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 140, 43 КК України 1960 року до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково 07.08.2002 року на 2 місяці 27 днів;
4) 30.03.2007 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
5) 13.08.2012 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 08.04.2015 року на 1 рік 2 місяці 28 днів,
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13.08.2012 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Вироком встановлено, що ОСОБА_7 17 травня 2016 року близько 15-10 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_8 , яка проходила біля зазначеного будинку, накинувся на неї ззаду та утримуючи її руки, своєю лівою рукою шляхом ривку з шиї ОСОБА_8 зірвав належні їй ланцюжок, виготовлений із золота 583 проби вагою 12 гр., вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи 7197,96 грн. із хрестиком виготовленим із золота 583 проби вагою 4,5 гр. вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи 2699,24 грн., з якими з місця скоєння злочину втік, не звертаючи уваги на вимоги потерпілої повернути її майно.
Крім того, ОСОБА_7 29 червня 2016 року приблизно о 11-00 год., перебуваючи поблизу будинку №51 по вул. 23 Серпня у м. Харкові, побачив на алеї вздовж будинку раніше не знайому потерпілу ОСОБА_9 , у якої на шиї знаходився золотий ланцюг 585 проби вагою 7,4 гр., а також золотий підвіс у вигляді знаку зодіаку «Козерога» 585 проби вагою 1,29 гр., загальною вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи - 5223,03 грн. Після чого, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_9 , а саме золотого ланцюга та золотого кулона. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, умисно, повторно, ОСОБА_7 підбіг до потерпілої ОСОБА_9 зі спини та схопив її однією рукою за ланцюжок, різким рухом зірвав його з шиї потерпілої і з місця вчинення злочину втік.
В апеляційній скарзі та додаткових доводах до неї обвинувачений просить змінити вирок в частині застосування ст. 71 КК України. Обвинувачений вважає, що за попереднім вироком він знаходився під вартою, а в подальшому умовно-достроково звільнений від покарання. Якби йому було б зараховано час попереднього ув'язнення із розрахунку: 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, то на момент вчинення нового злочину він би відбув призначене покарання за попереднім вироком і не було б підстав для застосування положень ст. 71 КК України. На думку апелянта, слід перерахувати кінець невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 13.08.2012 р., який в подальшому змінений Харківським районним судом Харківської області від 01.04.2015 р., зарахувати строк тримання під вартою в СІЗО з 18.07.2012 р. по 04.09.2012 р. в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України. Вважає застосування положень ст. 71 КК України необ'єктивним, так як на момент скоєння злочину 29.06.2016 р. він відбув покарання за попереднім вироком.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши думку прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим; обвинуваченого, який підтримав свою апеляцію; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачені повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Правова кваліфікація та обґрунтованість засудження обвинуваченого за даним вироком учасниками розгляду не оспорюється.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги.
В апеляції обвинуваченого міститься прохання про зарахування до строку відбування покарання за даним кримінальним провадженням час його попереднього ув'язнення за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 13.08.2012 р. за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув'язнення, яке провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Встрок попереднього ув'язнення включається в тому числі тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.
Вироком районного суду обвинуваченому ОСОБА_10 було зараховано строк попереднього ув'язнення за даним кримінальним провадженням з дня фактичного затримання до дати ухвалення рішення по справі - 24.02.2017 року у строк відбування покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) із розрахунку: 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції в даній частині, у зв'язку з тим, що воно є законним, обґрунтованим, відповідає положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи апеляції обвинуваченого є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, зарахуванню в строк покарання підлягає тільки попереднє ув'язнення, що було застосоване в межах саме цього провадження. Строк попереднього ув'язнення, який просить зарахувати обвинувачений не відноситься до даної справи, передбачені законом підстави для задоволення апеляції Калуцького в даній частині відсутні.
Що стосується доводу апеляції про необґрунтоване застосування положень ст. 71 КК України, слід зазначити, що ОСОБА_7 13.08.2012 року було засуджено вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, він звільнений умовно-достроково 08.04.2015 року на 1 рік 2 місяці 28 днів. Злочини за даним кримінальним провадженням ОСОБА_10 вчинив 17 травня 2016 року та 29 червня 2016 року, тобто в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання за попереднім вироком.
Вказані обставини спростовують апеляцію обвинуваченого у зв'язку з чим вона задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, що тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.
Головуючий суддя -
Судді: