Справа № 644/5098/17
Провадження № 22-ц-/790/6583/17 Головуючий І інстанції: Матвієвська Г.В.
Категорія: спадкові Доповідач: Сащенко І.С.
26 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Бойко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 жовтня 2017 року (суддя Матвієвська Г.В.) за виділеним матеріалом по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
27.10.2017 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23.10.2017 року в задоволені клопотання ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення заяви є всі підстави, а незабезпечення позову у визначений позивачем спосіб може утруднити виконання рішення суду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керуючись нормами діючого на той час Цивільно процесуального кодексу України виходив з того, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08.09.2017 року вже було забезпечено позов шляхом заборони приватному нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правильними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утрудни ти чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ч. 5 ст. 153, ст. 209, 210 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) мотивував своє рішення та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Заява подана позивачем 27.10.2017 року містить ті ж самі вимоги і з тих самих підстав, які вже були раніше вирішені судом.
Більш того, позивачем не надано доказів належності нерухомого майна на праві власності відповідачу, оскільки пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Із матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування забезпечення позову не надано, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують законності постановленої судом першої інстанції ухвали.
Таким чином, на думку колегії суддів висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи і вимогам закону, а підстави для скасування ухвали суду відповідно до ст. 376 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 153, 367, п.1.ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді