Справа № 639/2571/16-ц Головуючий суддя І інстанції Іванова І. В.
Провадження № 22-ц/790/3967/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.
Категорія: Спори, що виникають із
договорів позики, кредиту, банківського вкладу
19 грудня 2017 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,
за участю секретаря: Кравченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом та розміру комісії незаконними, -
встановила:
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 20 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості. Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 53 681 грн. 14 коп., яка станом на 08 березня 2016 року складається з: 10 000 грн. заборгованості за кредитом, 38 607 грн. 90 коп. заборгованості за процентами, 2 040 грн. 80 коп. нарахованої пені, а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 2 532 грн. 44 коп. - процентної складової.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в яуому з урахуванням уточнених вимог просила визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом у період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року до 34,8% і з 01.04.2015 року по 08.03.2016 року до 43,2 %; визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку розміру суми комісії за зняття нею готівки; звільнити її від сплати неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути на її рахунок помилково списані кошти за операціями за 27.09.2010 року, 08.02.2011 року, 24.03.2011 року, 09.07.2011 року, 09.11.2011 року, 13.12.2011 року, 10.05.2012 року, 27.09.2012 року, зобов'язати відповідача зробити перерахунок.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2008 року у розмірі 53 681 гривня 14 копійок та 1 378 гривень судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, її позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначила, що банком надано непрозорий розрахунок її заборгованості, який не збігається із випискою банку щодо руху коштів на рахунку, вимога про стягнення з неї неустойки подана зі спливом позовної давності, вона не погоджувалася на застосування змінюваної процентної ставки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 20 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вказаний договір було укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання, де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10000грн. та процентами за користування кредитом в сумі 38607,90 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних та допустимих доказів на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості ОСОБА_1 не надано.
Встановлено, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 здійснено у травні 2014 року, з позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у березні 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які є вільними у визначенні своїх зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що до вимог про стягнення неустойки застосовується річний строк позовної давності, у зв'язку з чим стягненню підлягає пеня в сумі 1200 грн.
Висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову є правильними з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.
Відповідно до п.п. 1.1.2.3.до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
У випадку незгоди клієнта зі змінами правил та/чи тарифів банка, клієнт зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання даного договору та сплатити заборгованість, яка виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, яка виникла упродовж 30 днів з моменту повернення картки.
У разі незгоди зі списанням коштів за картковим рахунком, клієнт зобов'язаний письмово повідомити про це банк упродовж тридцяти п'яти днів з моменту списання коштів (п. 6.5. Умов надання банківських послуг).
Встановлено, що ОСОБА_1 з вимогою про розірвання договору кредиту до банку не зверталась, існуючу на час збільшення процентів заборгованість не погасила.
З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір пені до 1200 грн. та скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, оскільки відповідач є інвалідом 2 групи.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України понесені ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382, 383, 384, ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором змінити, в частині стягнення з ОСОБА_1 1378 грн. судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2008 року у розмірі 49807 грн. 90 коп.
Судові витрати публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у розмірі 1278 грн. 80 коп. компенсувати за рахунок держави.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Р.М. Піддубний
Судді А.В. Котелевець
Л.А. Швецова