Справа № 645/3612/15-к
Провадження № 1-кп/645/48/17
27 грудня 2017 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинувачених - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Під час досудового розслідування відносно обвинувачених було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова продовжено на строк до 29.12.2017 р.
У зв'язку з неможливістю закінчення судового розгляду до вказаного строку судом порушено питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених.
При цьому прокурор заявив про необхідність продовжити обвинуваченим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, та положення ч. 5 ст. 176 КПК України.
Захисник ОСОБА_12 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_14 , посилаючись на погіршення стану здоров'я підзахисного.
Обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_15 також просили суд змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, заявляючи про відсутність ризиків, на які посилався прокурор.
Вислухавши думку всіх учасників кримінального провадження щодо заявленого питання, судова колегія зазначає, що згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому суд має враховувати вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Крім того, продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що матеріали даної кримінальної справи містять достатньо підстав вважати доведеним продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу під час досудового розслідування.
Так, судовий розгляд справи триває, потерпілі та свідки не допитані, письмові докази в повному обсязі не досліджені.
Крім того, суд вважає, що в даному випадку має місце наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Водночас, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, з урахуванням вищенаведених ознак, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. На думку суду, менш суворий вид запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не може бути застосований через особливу тяжкість кримінального правопорушення, суспільний інтерес кримінального провадження, збереження ризику впливу на свідків, експертів, потерпілих,у даному кримінальному провадженні, який на теперішній час не зник, про що заявлено потерпілими.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Керуючись статтями 132, 177, 178, 183, 184, 196, 197, 199, 369, 372 КПК України, колегія суддів,
У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюна строк до 23 лютого 2018 року.
Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27), до Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43) длявідома.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3