Справа № 645/4925/15-к
Провадження № 1-кп/645/95/17
20 грудня 2017 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі суду присяжних: головуючого судді - ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 , присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при секретарі судового засідань - ОСОБА_6 ,.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ямпіль, Катеринопільського району, Черкаської області, громадянина України, одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз 24.09.2001 року Ізюмським районним судом Харківської області за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до 12 років позбавлення волі, 16.11.2012 року звільненого умовно-достроково на 6 місяців 21 день, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_9 , 06 квітня 2015 року, приблизно о 15 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , вживав спиртні напої разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. Під час вживання спиртних напоїв, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 залишились у кімнаті самі, коли між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, зумовлених агресивною поведінкою ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_9 . В ході конфлікту у ОСОБА_9 виник злочинний намір на спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, з метою реалізацію якого, ОСОБА_9 взяв зі столу кухонний ніж із рукояткою коричневого кольору, виготовленого з пластмаси у ліву руку і суб'єктивно усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого злочинного діяння та бажаючи спричинити тілесні ушкодження потерпілому, приставив ніж до шиї ОСОБА_11 в області сонної артерії та в ході вказаних дій, ОСОБА_9 надавив ножем на шию потерпілого з правої сторони в області сонної артерії, чим спричинив йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 918-С/15 від 29.05.2015 року колото-різане поранення правої половини шиї з ушкодженням внутрішньої сонної артерії, яке утворилась від одноразового колючо-різаного впливу гострого предмету, та яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 у ході судового розгляду першочергово винним себе в інкримінованому правопорушенні визнав частково та пояснив, що в денний час 06 квітня 2015 року, він розпивав спиртні напої з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , між ним та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 почав ображати його та вимагати, щоб він пішов з дому, при цьому висловлювався нецензурно на його адресу та не реагував на його зауваження, у зв'язку з чим він взяв ніж та приставив до шиї ОСОБА_11 з тією метою, щоб останній припинив його ображати. ОСОБА_11 похитнувся, оскільки у нього підкосилось коліно, та він побачив на ножі краплину крові, після чого кинув ніж на підлогу та вийшов з квартири. Однак, в подальшому, беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, пояснивши суду про обставини нанесення тілесних пошкоджень, а саме, що дійсно, у зазначений вище день та час, після конфлікту с ОСОБА_11 , який вів себе агресивно, ображав його, він приставив до шиї ОСОБА_11 ніж та натиснув на нього, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Окрім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення також повністю підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, які не суперечать один одному, поясненнями потерпілого, показами свідків, допитаних в судовому засіданні:
Показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який у ході судового розгляду пояснив, що 06.04.2015 року він розпивав спиртні напої разом із дружиною ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у себе в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , останній прийшов до них близько 11:00 год. та знаходився приблизно до 14:00 - 15:00 год., у цей час потерпілий вирішив відпочити, а обвинувачений дуже тривалий час перебував в його квартирі та не збирався йти, він звернувся до нього з проханням піти, однак, ОСОБА_9 не реагував, він почав висловлюватись на його адресу нецензурними словами. Після цього, ОСОБА_9 підійшов до нього та схопив його за футболку рукою, він підвівся та відчув укол ножем в область шиї з правої сторони, та доторкнувшись рукою до місця уколу, побачив на руці багато крові. Після цього, він вийшов у коридор та покликав дружину, яка знаходилась у кухні, та попросив зажати рану, після чого відразу втратив свідомість, та прийшов до тями лише у лікарні.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні пояснила суду, що 06.07.2015 року вона знаходилася у своїй квартирі, де разом з чоловіком ОСОБА_11 та знайомим ОСОБА_9 розпивали спиртні напої, коли вона відлучилась до кухні, її чоловік та ОСОБА_9 залишились у кімнаті, повертаючись з кухні, вона побачила обвинуваченого, який вийшов з кімнати та направився по коридору до виходу з квартири. Повернувшись у бік кімнати, побачила як ОСОБА_11 тримався рукою за шию, та, підвівшись з крісла, пішов до виходу з кімнати, після чого втратив свідомість та впав. Свідок наголосила, що по його руці та одягу стікала кров, а після того, як її чоловік впав, під ним виступило багато крові. Потім вона побігла до сусідки, яка викликала швидку медичну допомогу.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що вона з цивільним чоловіком та малолітньою дитиною проживають разом з її батьками - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 . 06.04.2015 року її батьки у своїй кімнаті разом з обвинуваченим розпивали спиртні напої, у цей час вона почула, як обвинувачений включив музику, після чого між батьком та обвинуваченим відбулась суперечка, батько голосно запропонував йому покинути їх квартиру. Після цього, вона з чоловіком та дитиною вийшли на вулицю, через деякий час обвинувачений вийшов із-за кута їхнього будинку та швидко пішов у невідомому їй напрямку. Вони пішли до магазину, повернувшись додому, побачили, що двері у квартиру були відкриті, у під'їзді знаходились люди, їхня сусідка повідомила, що її батька поранено ножем.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні пояснила суду, що вона працює лікарем бригади швидкої допомоги, та у квітні 2015 року за викликом приїхала до житлового будинку по типу гуртожитку, де побачила потерпілого, який лежав без свідомості у проході між коридором та кімнатою обличчям у низ, та під ним було багато крові. Свідок вказала, що після того, як вона розвернула потерпілого, побачила, що на скроні є садна та на його шиї наявна різана рана, з якої почав бити струмінь крові. Після цього, потерпілому було надано медичну допомогу та доставлено останнього до медичного закладу. Свідок наголосила, що у разі, якщо карету швидкої допомоги викликали пізніше, або не викликали взагалі, поранення, яке було у потерпілого, беззаперечно призвело б до смерті потерпілого.
Також судом були досліджені письмові докази по справі, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_9 :
Витяг з кримінального провадження № 12015220460000837.
Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 06.04.2015 року, з фото таблицею до нього, згідно з якими встановлено, що місцем події є квартира АДРЕСА_5 .
Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 07.04.2015 року за місцем проживання ОСОБА_9 , з фото таблицею до нього, згідно з якими в кімнаті АДРЕСА_6 , вилучені 2 пари джинсів синього кольору, куртку сірого кольору, футболку чорного кольору.
Медичною довідкою КЗОЗ «Харківська міська клінічна травматологічна лікарня» від 07.04.2015 року, згідно з якою ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікуванні з 06.04.2015 року з діагнозом: колото-різане поранення шиї праворуч, поранення внутрішньої сонної артерії. Геморагічний шок ІІ ст.. Постгеморагічна анемія. ОСОБА_11 проведено операцію 06.04.2015 року з 19:40 год. до 22:00 год. ПХО поранення, судинний шов внутрішньої сонної артерії.
Картою виїзду швидкої медичної допомоги № 1257 від 06.04.2015 року, згідно з якою зафіксовано виклик швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_7 (1-2) з приводу ножового поранення ОСОБА_11 .
Фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2015 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 заявив, що він впізнає чоловіка, який зображений на фотознімку під № 2 та вказав, що його ім'я ОСОБА_14 , який наніс йому ножове поранення в шию 06.04.2015 року за місцем його мешкання.
Фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 29.04.2015 року, в ході якого ОСОБА_11 на другому поверсі приміщення ХОБСМЕ-2, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 35 у м. Харкові, показав та розказав, яким саме чином йому були заподіяні тілесні ушкодження.
Також після огляду предметів, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 , вони визнанні речовими доказами та передані на зберігання в приміщені Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області та оглянуті у ході судового розгляду.
З досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, встановлено наступне.
Висновком судової дактилоскопічної експертизи № 131 від 07.04.2015 року, згідно з яким на поверхні ножа, вилученого 06.04.2015 року при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_3 , слідів рук немає. При цьому обвинувачений пояснив, що на ілюстративній таблиці цього висновку зображений саме той ніж, який він приставив до шиї потерпілого ОСОБА_11 ..
Висновком судово-цитологічної експертизи № 362-Ц/15 від 24.04.2015 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_11 , 1971 року народження - А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В (ксерокопія довідки від 07.04.2015 року, видана ХОКТЛ). В результаті проведення судово-медичної експертизи марлевого тампона-змиву (об'єкт № 1), вилученого 06.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду місця події, як зазначено в постанові «…з коридору…», встановлено, що речовина на тампоні є кров'ю людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі групи А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_11 не виключається.
Висновком судово-цитологічної експертизи № 363-Ц/15 від 24.04.2015 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_11 , 1971 року народження - А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В (ксерокопія довідки від 07.04.2015 року, видана ХОКТЛ). В результаті проведення судово-медичної експертизи марлевого тампона-змиву (об'єкт № 1), вилученого 06.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду місця події, як зазначено в постанові «…з залу…», встановлено, що речовина на тампоні є кров'ю людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі групи А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_11 не виключається.
Висновком судово-цитологічної експертизи № 364-Ц/15 від 24.04.2015 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_11 , 1971 року народження - А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В (ксерокопія довідки від 07.04.2015 року, видана ХОКТЛ). В результаті проведення судово-медичної експертизи марлевого тампона-змиву (об'єкт № 1), вилученого 06.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду місця події, як зазначено в постанові «…біля під'їзду…», встановлено, що речовина на тампоні є кров'ю людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі групи А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_11 не виключається.
Висновком судово-медичної експертизи № 218-Ис/15, згідно з яким на куртці ОСОБА_15 (об'єкт № 2), вилученої в ході огляду місця події від 07.04.2017 року за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини групи А з ізогемагглютинином анті-В, походження якої від громадянина ОСОБА_11 не виключається, оскільки згідно засвідченої ксерокопії довідки, виданої 07.04.2015 року ХОКТЛ, група крові його - Ав(ІІ). На цій же куртці, в об'єкті № 1 виявлені незначні сліди крові людини, групова приналежність якої не встановлена, оскільки антигени А і В та ізогемагглютинини анті-А та анті-В не виявлені.
Висновком судово-медичної експертизи № 217-Ис/15 від 17.04.2015 року, згідно з яким на носовій хустині (об'єкти №№ 2-5) виявленому в кишені халату, доставленого для дослідження, знайдена кров людини групи А з ізогемагглютинином анті-В, походження якої як від громадянина ОСОБА_11 , так і від громадянки ОСОБА_10 не виключається.
Висновком судово-медичної експертизи № 221-Ис/15 від 20.04.2015 року, згідно з яким на майці (об'єкти №№ 1-10), належної громадянину ОСОБА_11 , знайдено кров людини групи А з ізогемагглютинином анті-В, властивої йому самому, оскільки згідно ксерокопії довідки обласної клінічної травматологічної лікарні від 07.04.2015 року від 07.04.2015 року кров громадянина ОСОБА_11 належить до групи Ав (П).
Висновком судово-медичної експертизи № 219-Ис/15 від 16.04.2015 року, згідно з яким на джемпері (об'єкти №№ 1-15) потерпілого ОСОБА_11 , виявлено кров людини групи А з ізогемагглютинином анті-В, властивої йому самому, оскільки згідно завіреної ксерокопії довідки, виданої 07.04.2015 року ХОКТЛ, група крові ОСОБА_11 - Ав (ІІ) .
Висновком судово-цитологічної експертизи № 401-Ц/15 від 14.05.2015 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_11 , 1971 року народження - А (ІІ) з ізогемагглютининами анті-В (ксерокопія довідки від 07.04.2015 року, видана ХОКТЛ). В результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа (об'єкти №№ 1-3), вилученого в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , виявлені сліди крові людини, належні особі чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні, в крові виявлений антиген А, а в об'єктах № 1,2 та ізогемагглютинин анті-В. Враховуючи результати досліджень і групу крові потерпілого, можливо вважати, що дані сліди крові могли статися від чоловіка з груповою приналежністю крові А(ІІ) з ізогемагглютинином анті-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_11 не виключається.
Висновком судово-медичної експертизи № 918-С/15, згідно з яким у ОСОБА_11 наявне колото-різане поранення правої половини шиї з пошкодженням внутрішньої сонної артерії, яке утворилося від одноразового колючо-ріжучої дії гострого предмета і могло бути заподіяно в строк, вказаний освідуванним. У своїй течії вищевказане поранення ускладнилося розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеня та постгеморагічною анемією. За ступенем тяжкості це ТЯЖКЕ тілесне ушкодження, як небезпечне для життя. Виникнення встановленого у громадянина ОСОБА_11 тілесного ушкодження при падінні та ударі об тверду поверхню можна виключити. Виникнення встановленого тілесного ушкодження у громадянина ОСОБА_11 при нанесенні удару власною рукою малоймовірно. Обставини, на які посилається громадянин ОСОБА_11 в ході проведення з ним слідчого експерименту, загалом не протирічать об'єктивним судово-медичним даним в частині способу і механізму спричинення йому тілесного ушкодження.
Висновком судово-медичної експертизи № 1192-С/15 від 29.05.2015 року, у ОСОБА_11 наявне колото-різане поранення правої половини шиї з пошкодженням внутрішньої сонної артерії, яке утворилося від одноразового колючо-ріжучої дії гострого предмета і могло бути заподіяно в строк, вказаний освідуванним. У своїй течії вищевказане поранення ускладнилося розвитком геморагічного шоку 2-3 ступеня та постгеморагічною анемією. За ступенем тяжкості це ТЯЖКЕ тілесне ушкодження, як небезпечне для життя. Виникнення встановленого у громадянина ОСОБА_11 тілесного ушкодження при обставинах, на які посилається громадянин ОСОБА_9 в ході проведення з ним слідчого експерименту малоймовірно.
Висновком судової дактилоскопічної експертизи № 190 від 29.05.2015 року з ілюстративною таблицею до нього, згідно з яким слід пальця руки розміром 17x12 мм, відкопійованого на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 80x48 мм, залишений вказівним пальцем правої руки громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сліди пальців рук, розмірами 11x10 мм, 20x15 мм, відкопійовані на відрізок липкої стрічки розмірами 108x48 мм, залишені вказівним пальцем лівої руки безіменним пальцем правої руки громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід пальця руки розміром 20x18 мм, відкопійованого на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 111x48 мм, залишений великим пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сліди пальців рук, розмірами 12х11 мм, 14x14 мм, відкопійовані на відрізок липкої стрічки розмірами 108x48 мм, залишені безіменним пальцем правої руки, мізинцем пальцем правої руки громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід пальця руки розміром 14x13 мм, відкопійованого на відрізок прозоро-липкої стрічки розміром 111x48 мм, залишений мізинцем пальцем правої руки громадянки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід пальця руки розміром 17x12 мм, відкопійованого на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 92х48 мм, залишений вказівним пальцем лівої руки громадянки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сліди пальців рук, розмірами 16x15 мм, 15x14 мм відкопійовані на відрізок липкої стрічки розмірами 106x48 мм, залишені вказівним пальцем правої руки, середнім пальцем правої руки громадянки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Ст.91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_9 , у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 324, ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров"я особи від суміжного, при дослідженні доказів виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3). Крім того, у ст. 27 Основного Закону держави гарантується невід'ємне право людини на життя і захист цього права є обов'язком держави. Такі положення Конституції України зумовлені нормами міжнародного права, зокрема в ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) зазначено: «Право кожного на життя охороняється законом». Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. б Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) «Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законом».
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує в межах пред'явленого обвинувачення за ст.121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вивченням даних про особу ОСОБА_9 , судом встановлено, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, одружений, за місцем колишньої роботи в ВК «Поліпак ЛТД» характеризується позитивно, має захворювання - гіпертонічну хворобу ІІ ст., раніше засуджений 24.09.2001 року Ізюмським районним судом Харківської області за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до 12 років позбавлення волі, 16.11.2012 року звільнений умовно-достроково на 6 місяців 21 день, має не погашену в установленому порядку судимість та знову вчинив тяжке умисне кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, що вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно висновку судово-психіатричного експерта № 428 від 13.05.2015 року, ОСОБА_9 ознак психозу та недоумства не має, виявляє диссоціальний розлад особистості. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії і керувати ними. В період часу, що відноситься до правопорушення, ОСОБА_9 знаходився поза яким-небудь тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставиною у відповідності зі ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 , суд визнає віктимну поведінку потерпілого, який після розпивання напоїв з обвинуваченим, агресивно вів себе по відношенню до останнього.
Визнання обвинувачуваним своєї вини перед закінченням судового розгляду, суд пом'якшуючою обставиною не визнає, виходячи з наступного. Згідно роз'яснень, що містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної
особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає
свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання
виправити ситуацію, що склалася. В ході судового розгляду обвинувачений вину свою визнавав лише частково а вже після вивчення доказів у справі, при наявності безспірних доказів, які підтверджують його вину у фактично скоєному, він визнав свою вину, однак, це, на думку суду, не може свідчити про те, що він виражає каяття з приводу скоєного кримінального правопорушення і бажає виправити ситуацію, що склалася.
Обставиною у відповідності до ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшує та обтяжує покарання ОСОБА_9 , а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 а та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді реального позбавлення волі, що відповідає санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (№ 2046-VIII від 18.05.2017), ч. 5 ст. 72 КК України викладена в новій редакції: попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 КК України, суд вважає необхідним, до часу, який передував дню набрання чинності вказаним Законом, застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України, у редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII, що діяла до 21.06.2017 року, і зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 , строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 07.04.2015 року року до 20.06.2017 року, та з 21.06.2017 року до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку день за день попереднього ув'язнення.
Потерпілим ОСОБА_11 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди в сумі 50000 грн., який підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості та, розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до вимоги ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно абзацу 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст. ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, в даному випадку предметом доказування є сума матеріальної шкоди, даний факт відноситься до предмету доказування по цивільному позову та підлягає детальному аналізу судом.
Суд вважає необхідним частково задовольнити цивільний позов ОСОБА_16 про стягнення матеріальної шкоди, а саме в межах його доведеності. Таким чином, з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені понесені потерпілим витрати на лікування в сумі 808,16 грн..
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.
Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню, врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань потерпілому, якій були заподіяні значні психологічні страждання, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, (зокрема емоційний стрес, суттєве погіршання стану здоров'я внаслідок поранення), підлягають стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.
Прокурором заявлено позов про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави в особі КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» 2006,46 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_11 ..
Згідно з ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовна заява, заявлена прокурором Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 (прокуратури Фрунзенського району м. Харкова) ОСОБА_7 , підлягає задоволенню в повному обсязі.
Процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 131 від 07.04.2015 року вартістю 184,14 грн.; судово- дактилоскопічної експертизи № 132 від 07.04.2015 року вартістю 184,14 грн., судово- дактилоскопічної експертизи № 190 від 29.05.2015 року вартістю 921,60 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд присяжних,-
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
В строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_9 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 07.04.2015 року до 20.06.2017 року (редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII), та з 21.06.2017 року до дня набрання вироком законної сили (в редакції Закону України від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ) - з розрахунку день за день попереднього ув'язнення
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 відраховувати з 7 квітня 2015 року.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.
Цивільний позов ОСОБА_11 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду в сумі 808,16 грн. та 20000 гривень у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди..
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в Харківській області, реєстраційний рахунок НОМЕР_1 , МФО 851011, код 37874947) 2006,46 грн. витрат лікувального закладу, понесених внаслідок лікування ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Речові докази: картонну коробку з написом «Спасатель», в якій міститься вата з речовиною бурого кольору; картонну коробку з-під ліків «Рагасеtamol», в якій міститься ватний тампон з речовиною бурого кольору; картонну коробку з-під чаю «Лісма Міцний», в якій міститься ватний тампон з рідиною бурого кольору; конверт з 3 (трьома) недопалками; конверт з 8 (вісьма) недопалками, полімерний пакет НДЕКЦ № 2019548, в якому згідно висновку експерта № 217-Ис/15 від 17.04.2015 міститься халат темно сірого кольору в кишені якого мається носова хустинка з плямами бурого кольору; картонну коробку світло коричневого кольору, в якій згідно висновку експерта № 221-Ис/15 від 20.04.2015 року міститься майка темно-сірого кольору з множинними буровато-коричневими плямами овальної форми; картонну коробку біло-зеленого кольору, в якій згідно висновку експерта №219-Ис/15 від 16.04.2015 року знаходиться чоловічий джемпер, які знаходяться на відповідальному зберіганні у камері схову Фрунзенському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, - знищити після набрання вироком законної сили.
Речові докази: куртку сірого кольору на змійці, яка виготовлена з металу жовтого кольору, яка міститься в полімерному пакеті білого кольору з написом «TOP SHOES», чоловічі джинси з поясом, які містяться у кольоровому полімерному пакеті в чорний, червоний та зелений малюнок, які знаходяться на відповідальному зберіганні у камері схову Фрунзенському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, - повернути власнику ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код ОКПО 25574728, р/р 31253272210487 в УДК в Харківській області, МФО 851011) судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 131 від 07.04.2015 року вартістю 184,14 грн.; судово-дактилоскопічної експертизи № 132 від 07.04.2015 року вартістю 184,14 грн., судово-дактилоскопічної експертизи № 190 від 29.05.2015 року вартістю 921,60 грн..
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис) ОСОБА_1
Суддя (підпис) ОСОБА_2 .
Присяжні:
(підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4
(підпис) ОСОБА_5 .
З оригіналом згідно. оригінал - в матеріалах справи.
Головуючий суддя: