"26" грудня 2017 р.
Справа 642/5521/17
Провадження № 2а/642/513/17
26 грудня 2017 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Гримайло А.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно під час проведення перерахунку розмір пенсії на виконання постанови суду від 21.02.2017 року розраховувався виходячи з 80% грошового забезпечення, в той час як на момент призначення пенсії позивач мав право та отримував пенсію в розмірі 90 % грошового забезпечення. Вважає зменшення розміру пенсії Головним Управлінням пенсійного фонду України протиправним та незаконним.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з цими самими вимогами та є рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, встановив наступне.
Судом встановлено, що 21 лютого 2017 року Ленінським районним судом міста Харкова винесено постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано бездіяльність (дії) щодо не перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2008 року з грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» в розмірі 1720 грн., та з 30.12.2013 року з грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 - протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Харківський обласний військовий комісаріат, в порядку, визначеному ст.63 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ПКМ України від 13 лютого 2008 р. № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» провести перерахунок розміру пенсії та виплатити ОСОБА_1 , з 01.09.2008 року з розрахунку грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі 1720 грн. відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України», та з 30.12.2013 року з грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі 1720 грн. відповідно наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України».
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року апеляційна скарга Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській залишена без задоволення. Постанова Ленінського районного суду м.Харкова від 21.02.2017 р. по справі 642/479/17 залишена без змін.
Таким чином постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 р. по справі № 642/479/17 набула законної сили 23.03.2017 р.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, що:
1) 13 квітня 2017 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2017 року, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2008 року у розмірі 90 % грошового забезпечення із сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 40 %, роботи з таємними виробами, носіями, документами 15 %, надбавки за особливо важливі завдання 50 %, премії 10%;
2) 14 квітня 2017 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2017 року, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2012 року у розмірі 90 % грошового забезпечення із сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 40 %, роботи з таємними виробами, носіями, документами 15 %, надбавки за особливо важливі завдання 50 %, премії 10%;
3) 14 квітня 2017 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2017 року, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30 грудня 2013 року у розмірі 80 % грошового забезпечення із сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 40 %, роботи з таємними виробами, носіями, документами 15 %, надбавки за особливо важливі завдання 50 %, премії 10%.
З викладеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України незаконно з 30 грудня 2013 року здійснювало ОСОБА_1 перерахунок розміру його пенсії, зменшивши розмір пенсії позивачу з 90 % грошового забезпечення до 80 % грошового забезпечення.
Таким чином, підставою звернення позивача до адміністративного судуз адміністративним позовом стало невиконання головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області судового рішення, що порушує право позивача на соціальний захист гарантоване Конституцією України та спеціальним законодавством, яким є Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка діяла на момент призначення пенсії позивачу (2006 рік), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Внесені зміни (в редакції внесеними згідно із Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») до ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років військовослужбовцям є стаття 63 Закону України № 2262-12.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, слід виходити із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні зміндо чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.02.2012 р. (справа № 21 -322а 11) та у постанові від 10.12.2013 р. (справа № 21-420а13).
Враховуючи наведене у ГУ ПФУ не має підстав зменшувати розмір пенсії позивачу з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 80% відповідних сум грошового забезпечення у зв'язку з чим такі дії (бездіяльність) є незаконними.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.
Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.
Згідно ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд вважає необхідним зобов'язати Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області подати у 20-й строк після набрання рішенням чинності звіт про його виконання.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що невиконання остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 6, 14, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 р. по справі 642/479/17, яка полягає у не здійсненні належного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , зменшення розміру пенсії з 90 % грошового забезпечення до 80 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/479/17, обчисливши розмір пенсії у 90% відповідного розміру грошового забезпечення, виплативши суму недоплаченої частини пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду протягом 20 днів з дня набуття рішенням законної сили.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нам користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд заяви в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя- А.М. Гримайло