Справа № 640/8807/17
н/п 2/640/2416/17
19 грудня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Шмадченко С.І.,
за участю секретаря Черниш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «СК «ВУСО», який в ході судового розгляду уточнив та просить суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 26 055,00 грн., пеню у розмірі 951,00 грн., витрати від інфляції у розмірі 24 636,00 грн., 3% річних у розмірі 2 240,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.06.2013 р. між ним та відповідачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 016761-02-05-01-02, а саме: автомобіля ЗАЗ Sens, 2013 р.в., д/н. АН 9386 ЇЇ. 21.08.2013 р. до цього договору укладено додаткову угоду № 1, строк дії договору до 24:00 год. 20.08.2014 р., страховою сумою за додатковою угодою є 57 900,00 грн., що відповідає вартості автомобіля. 10.06.2014 р. невстановлені особи у камуфляжній формі відкрито заволоділи його автомобілем, після чого зникли з місця скоєння злочину. Про вказаний факт він повідомив ПАТ «СК «ВУСО» та звернувся до правоохоронних органів, які почали досудове розслідування за ч. 2 ст. 289 КК України. Цього ж дня в службовому кабінеті Головного офісу «СК «ВУСО» старшому спеціалісту відділу безпеки ОСОБА_2 передав під розписку ключ від замка запалення автомобіля з брилком автомобільної звукової сигналізації фірми «Шеріф», та металевою біркою на котрій малася комбінація цифр та букв ТО 117. 12.06.2014 р. невідомі особи підірвали викрадений у позивача автомобіль, за вказаним відділом Ворошилівського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області за цим фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12014050810001706 за п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115 КК України, про вказаний факт також було повідомлено представника відповідача, який в свою чергу проводив огляд знищеного автомобіля. Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовою вимогою виплати по страховому випадку, однак відповідач ігнорує його звернення, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду із цим позовом.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали, просили суд його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування своїх доводів підтвердив, що ПАТ «СК «ВУСО» відомо про обставини угону та підриву автомобіля ЗАЗ Sens, 2013 р.в., д/н. АН 9386 ЇЇ, який належить позивачу та застрахований компанією, однак відповідно до п. 4.1.4 Договору, укладеного між сторонами, подія, що відбулась, а саме угон транспортного засобу має ознаки страхового випадку, за умови виключення п. 17.2 Договору, який передбачає випадки виключення зі страхових випадків, зокрема за п. 17.2.13 не є страховим випадком ризик виникнення збитків внаслідок війни, військових дій, вторгнення військ, повстання, заколоту, громадських хвилювань, конфіскації, примусового вилучення, реквізиції, арешту або пошкодження за розпорядженням існуючого д-юре або де-факто уряду або будь-якого іншого органу влади. У зв'язку з чим вважає, що незаконне заволодіння та подальше пошкодження об'єкта страхування мало місце протягом часу та на території проведення антитерористичної операції, тому вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, просив застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені і також з цих підстав відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавства, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, на користь якої ухвалено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки до виконання іншої умови договору.
Судом встановлено, що 17.06.2013 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 016761-02-05-01-02 (КАСКО) (а.с.8-10), предметом якого є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем марки ЗАЗ SENS, 2013 року випуску д.н. НОМЕР_1. 21.08.2013 р. була укладена додаткова угода до договору №1.
10.06.2014 року невстановлені особи в Кіровському районі м. Донецька, погроджуючи зброєю заволоділи належним позивачу автомобілем НОМЕР_2. За вищевказаною подією слідчим відділом Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 11.06.2014 р. було відкрито кримінальне провадження № 12014050880001628, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, за ч.2 ст.289 КК України..
11.06.2014 р. позивач повідомив страховика про настання страхового випадку у відповідності до умов договору.
Відповідно до договору страхування страховим ризиком є, зокрема угон транспортного засобу. Страхова сума становить 57900 грн., франшиза за ризиком становить 5790 грн.
11.06.2014 р. старший спеціаліст відділу безпеки ЧАО СК «ВУСО» ОСОБА_2 у приміщенні службового кабінету головного офісу СК»ВУСО» прийняв на зберігання від ОСОБА_5 ключ від замка запалення автомобіля з брилком автомобільної звукової сигналізації фірми «Шеріф», та металевою біркою на котрій малася комбінація цифр та букв ТО 117, про що свідчить розписка ОСОБА_2 (а.с.14).
12.06.2014 р. невідомі особи підірвали викрадений у позивача автомобіль, який був припаркований біля будівлі Донецької області державної адміністрації. За цим фактом слідчим відділом Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальне провадження за № 12014050810001706 за ст.115 ч.2 п1 п.5 КК України.
13.06.2014 р. представником ПАТ СК «ВУСО» у присутності позивача було проведено огляд знищеного автомобіля позивача.
17.06.2014 р. позивач начальнику відділу безпеки ПАТ СК»ВУСО» ОСОБА_6 надав відповідно до умов договору страхування усі необхідні документи (а.с.15).
На протязі 2014-2015 роках позивач неодноразово з заявами звертався до СК «ВУСО» про виплату йому страхового відшкодування. Також 11.08.2014 р. зі скаргою звертався до Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Проведеною перевіркою було виявлено ознаки порушення ПАТ «СК «ВУСО» законодавства у сфері фінансових послуг щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Відповідно до ч.3 ст.991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова має бути направлена страхувальнику у строк, визначений законом або договором.
Відповідно до п.11,3 договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» протягом 25-ти робочих днів зобов'язана була скласти страховий акт про визнання випадку страховим (не страховим) чи призначити додаткове розслідування у випадку, коли з наявних даних не може прийняти однозначне рішення.
Відповідно до п.11.5 договору страхування, при відмові у виплаті страхового відшкодування, протягом 5-ти робочих днів з моменту складання страхового акту, страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальнику причину відмови.
Лише у вересні 2016 року страхова компанія направила позивачу листа, яким відмовила у виплаті страхового відшкодування з підстав пропуску позивачем 3-х робочих днів з дати настання страхового випадку, що є порушенням п.15.2 договору (а.с.18-19), при цьому не звернула уваги на розписки працівників страхової компанії ОСОБА_7, ОСОБА_6, що позивач у вказаний в договорі строк звернувся з заявою до страхової компанії і надав відповідні документи по угону автомобіля НОМЕР_2.
В судовому засіданні представник страхової компанії посилався на те, що позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування відповідно до п.17.2 договору страхування, який передбачає випадки виключення зі страхових випадків, зокрема п.17.2.13, що не є страховим випадком ризик виникнення збитків внаслідок війни, військових дій, вторгнення військ, повстання, заколоту, громадських хвилювань, конфіскації, примусового вилучення, реквізиції арешту або пошкодження за розпорядженням існуючого де-юре або де-факто уряду або будь-якого іншого органу влади.
Однак з цих підстав таку відмову у виплаті страхового відшкодування позивач не отримував і доказу, що позивач ознайомлений з такою відмовою відповідач суду не надав.
Зазначений відповідачем пункт (п.17.2.13) договору не може застосовуватися до події «Угон», яка відбулася 10.06.2014 р.
За п.3ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона(страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування відповідно до п. 16.29 договору, а саме 50% суми страхового відшкодування у розмірі 26055 грн.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 р. у справі № 6-1003цс16.
Також суд, згідно наданого розрахунку позивачем,задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача: пені у розмірі 951 грн., витрати від інфляції у розмірі 24636 грн., 3% річних у розмірі 2240 грн., виходячи з вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 647 грн.61коп.
Керуючись ст.ст.10,11,60,141,259-265 ЦПК України, ст.ст.526,625,901,979,991 ЦК України, Закон України «Про страхування», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) страхове відшкодування у сумі 26055 (двадцять шість тисяч п'ятдесят п'ять) грн., пеню у розмірі 951 (дев'ятсот п'ятдесят одна) грн., витрати від інфляції у сумі 24636 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн., 3% річних у сумі 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн., судовий збір у сумі 647 (шістсот сорок сім) грн.61коп..
Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області шляхом подачі безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя