Справа № 638/17418/16-к
Провадження № 1-кп/638/388/17
27 грудня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
за участю секретаря ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220480003267 від 06.07.2016 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньо -спеціальною освітою, не одруженого , не працюючого , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 12.02.2002 року за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік; 17.03.2003 року за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 17.03.2008 року за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки; 15.03.2012 року за вироком Червнозаводського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки; 07.09.2012 року за вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70, 71, 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 03.04.2014 року за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 31.07.2014 року за вироком Червнозаводського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 15.04.2016 року за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст.. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений за відбуттям строку покарання у квітні 2016 року-
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,
встановив:
Досудовим розслідуванням встановлено ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, яке мотивоване тим, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, продовжують існувати на дійсний час.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, які на нього покладені, запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, в якому обвинувачується ОСОБА_4 епізодичність та множину протиправних дій особи, відсутність відомостей про наявність таких захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу останнього, який раніше неодноразово був засуджений, до моменту затримання не працював, не одружений, не має тісних соціальних зв'язків, неможливість забезпечення належної його процесуальної поведінки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого до 60 діб.
Вказане свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вбачаються підстави для задоволення клопотання прокурора , продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Попередньою ухвалою суду ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15-40 години 04.01.2018 року. Таким чином, строк тримання під вартою необхідно відраховувати з цієї дати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.. 331, 372 КПК України, суд,
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою на 60 (шістдесят) днів. Строк рахувати , починаючи з 15-40 год 04 січня 2018 року, тобто до 15-40 год 01 березня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1