печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40395/17-ц
Категорія 26
(ЗАОЧНЕ)
29 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Москаленко К.О.,
при секретарі - Березовській К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» - про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -
У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в мережі Інтернет знайшов оголошення про продаж автомобіля KIA Soul 2014, вартістю 145 000,00 грн. Приїхавши до офісу відповідача, позивачу повідомили, що він має сплатити аванс за транспортний засіб у розмірі 30 000,00 грн., після чого з ним буде укладено договір, та протягом декількох днів передано в користування предмет лізингу. В той же день, 06.06.2017 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 30 000,00 грн., після чого між ним та ТОВ «Автотехнікс Україна було укладено Договір фінансового лізингу №170483 (далі по тексту - Договір). Повернувшись додому, та ознайомившись з укладеним Договором позивач зрозумів, що його було введено в оману, оскільки, предметом Договору є не той транспортний засіб, у Договорі зазначено автомобіль Renault Logan, вартість якого вдвічі більше, ніж він розраховував. Протягом декількох днів після укладення Договору транспортний засіб так і не було передано позивачу, більше того, грошова сума у розмірі 30 000,00 грн., яка була сплачена позивачем, виявилася адміністративним платежем, який у відповідності до укладеного Договору не підлягає поверненню у випадку розірвання Договору, про що не було повідомлено позивачу при укладенні Договору. ОСОБА_1 вважає укладений Договір таким, що не відповідає чинному законодавству, зокрема: всупереч ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить несправедливі умови; всупереч ст. 227 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) Договір укладений без відповідної ліцензії та без урахування норм ст. 220 ЦК України щодо нотаріального посвідчення. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати Договір недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти у розмірі 30 000,00 грн.
У судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви пророзгляд спарви за відсутності представника відповідача до суду не надходило.
За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з огляду на те, що представник позивача не заперечив щодо ухвалення заочного рішення, визнав за можливе провести заочний розгляд справи у відсутність представника відповідача, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних та доказів.
Судом встановлено, що 06.06.2017 між позивачем та ТОВ «Автотехнікс Україна було укладено Договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб Renault Logan. (а.с. 12-19)
06.06.2017 позивач сплатив на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 30 000,00 грн. (а.с. 20)
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Водночас, відповідачем не надано доказів наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.
Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.
Частинами першою та третьою ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не посвідчений нотаріально, а укладений у простій письмовій формі.
Крім того, судом також встановлено, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими, з огляду на наступне.
Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, або договорів у цілому, що обмежують права споживача.
Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: в Договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором та законом (пункт 12 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 08.06.2016 у справі № 6-330цс16 та у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-3020цс15, аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Оскільки, вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює відповідач, так як в Договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №170483, укладеного між ним та ТОВ «Автотехнікс Україна», ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є обґрунтованими.
Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 30 000,00 грн., сплачених згідно Договору.
Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 203, 204, 215, 216, 220, 628, 806 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 292, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №170483, укладений 06.06.2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (код ЄДРПОУ - 40085011) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., сплачених згідно Договору фінансового лізингу №170483.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (код ЄДРПОУ - 40085011) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянута судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Печерського
районного суду м. Києва К.О. Москаленко