печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26741/17-ц
Категорія 40
27 вересня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Москаленко К.О.,
при секретарі Березовській К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва - про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-
У травні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив:
Визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, як директора Інституту психології імені Г.С.Костюка, поширену прокуратурою м. Києва в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті прокуратури м. Києва за адресою: http:ІНФОРМАЦІЯ_1, в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:
«Київською місцевою прокуратурою №1 спільно з Управлінням захисту економіки в місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України на одержанні 5 тис. Доларів США хабара викрито директора Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної Академії педагогічних наук України. Як з'ясувалося, вказану суму він зажадав від громадянки за сприяння у зарахуванні на роботу до лабораторії консультативної психології та психіатрії Інституту з можливістю одночасно навчатись в даному Інституті з метою отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Зловмисника затримали на «гарячому» після одержання ним обумовлених коштів. Досудове розслідування за ч.2 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) триває, проводяться першочергові слідчі дії.»
Зобов'язати прокуратуру м. Києва вилучити недостовірну інформацію щодо директора Інституту психології імені Г.С.Костюка - ОСОБА_1, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті прокуратури м. Києва за адресою: http:ІНФОРМАЦІЯ_1, в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті прокуратури м. Києва за адресою: http:ІНФОРМАЦІЯ_1, була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2». Посилаючись на те, що уся без виключення поширена відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, порочить честь і гідність позивача та підриває його авторитет в суспільстві як суб'єкта публічних правовідносин, просив задовольнити пред'явлені вимоги.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову. Вважала позов безпідставним та необгрунтованим. Зауважила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1, працюючому на посаді директора Інституту психології іміні Г.С. Костюка, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 прокуратурою м. Києва в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті прокуратури м. Києва за адресою: http:ІНФОРМАЦІЯ_1, в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» поширено наступну інформацію, а саме:
«Київською місцевою прокуратурою №1 спільно з Управлінням захисту економіки в місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України на одержанні 5 тис. доларів США хабара викрито директора Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної Академії педагогічних наук України. Як з'ясувалося, вказану суму він зажадав від громадянки за сприяння у зарахуванні на роботу до лабораторії консультативної психології та психіатрії Інституту з можливістю одночасно навчатись в даному Інституті з метою отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Зловмисника затримали на «гарячому» після одержання ним обумовлених коштів. Досудове розслідування за ч.2 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) триває, проводяться першочергові слідчі дії.».
Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами копіями роздруківок з Інтернет сайту, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі. Крім того, факт поширення інформації даного змісту та у вказаний спосіб не заперечується самим представником відповідача.
Відповідно до змісту ч.1 ст.277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.
Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.5 постанови від 27.02.2009 №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації , яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Інформація викладена стисло, правдиво, не містить жодних образливих висловлювань або негативних тверджень, містить у собі відомості про певну подію та повністю відповідає дійсності.
При цьому, у викладеній інформації не вказується, що досудове розслідування за ч.2 ст.368 КК України проводиться стосовно певної особи, не зазначено номеру кримінального провадження, відсутні дані щодо імені особи, яку затримано, місце її фактичного проживання чи іншої особистої інформації.
Зазначене вказує на відсутність юридичного складу правопорушення, оскільки наявність такого є обов'язковою умовою для вирішення вказаної категорії спорів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
По суті тверджень позивача про порушення відповідачем презумпції невинуватості суд зазначає, що оскаржувана інформація не містила жодних стверджувальних висловлювань щодо наявності в діях посадової особи Інституту психології імені Г.С. Костюка вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Водночас, судом приймається до уваги надана відповідачем копія повідомлення про підозру від ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно якого ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправоміртної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того,б хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, предметом якої була неправомірна вигода в значному розмірі.
Таким чином, враховуючи викладене, прокуратурою міста Києва недостовірна інформація не розповсюджувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки суду не було надано доказів, які б свідчили про поширення відповідачем недостовірної інформації саме щодо позивача, позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною є безпідставними.
Відповідно до ст. 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженності правосуддя.
Отже, в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивача, які полягали би у приниженні його честі та гідності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі та керуючись п. 15, п.18, п.19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.34 Конституції України, ст.ст.16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва - про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Печерського
районного суду міста Києва К.О. Москаленко