печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51202/17-к
06 грудня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на бездіяльність старшого групи прокурорів, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081 щодо не розгляду клопотання від 22.08.2017,-
08.11.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга у порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність старшого групи прокурорів, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081 щодо не розгляду клопотання від 22.08.2017, з вимогою зобов'язати прокурора розглянути клопотання від 22.08.2017 про надання вказівки слідчому у кримінальному провадженні № 12014010790000081, надати адвокату ОСОБА_5 , як захиснику ОСОБА_4 , для ознайомлення матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням № 12014010790000081, відомості про яке внесені були до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2014 та зобов'язати прокурора забезпечити ОСОБА_4 право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним захисника - адвоката ОСОБА_5 .
В обґрунтування скарги захисник посилається на те, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2014, стосовно ОСОБА_4 за частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 1 статті 109, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 110, частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України.
Всі учасники процесу повідомлені належним чином, до судового засідання не з'явились.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Зокрема, такий строк визначений ст.220 КПК України, відповідно до якої, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин ? надсилається їй.
Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2014, стосовно ОСОБА_4 за частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 1 статті 109, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 110, частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України.
25.07.2017 представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 старшому слідчої групи, якою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081, заявлено письмове клопотання від 25.07.2017 № 2071/17 про забезпечення ОСОБА_4 права на кваліфіковану правову допомогу у кримінальному провадженні № 12014010790000081, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2014, за частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 1 статті 109, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 110, частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України (від 05.04.2001), з боку обраного захисника - адвоката ОСОБА_5 , та з клопотанням від 24.07.2017 № 2072/17 про надання для ознайомлення усіх матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.
Так, з аналізу статті 220 КПК України вбачається, що з клопотанням до слідчого/прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій має право звернутися визначено коло осіб, а саме: сторона захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
При дослідженні матеріалів скарги, слідчим суддею встановлено, що станом на 22.08.2017 інформація про задоволення вищезазначені клопотання відсутні, постанову про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання прокурором не було винесено, та про результати розгляду клопотання адвоката також не було повідомлено.
Порядок кримінального провадження на території України, відповідно до ст. 1 КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»). Гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, відносно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.
Статтею 42 КПК України розкрито термін «підозрюваний», а саме це особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення зазначеного Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 вказаного Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України однією із засад кримінального провадження є верховенство права.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Системний аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальному статусу підозрюваного притаманні такі ж ознаки і риси, що і й обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного.
Згідно зі ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
З урахуванням наведеного, необхідності збирання стороною обвинувачення в кримінальному провадженні № 12014010790000081 доказів, що мають значення для підозри у вчиненні кримінального правопорушення та її спростування стороною захисту, письмове повідомлення про яке винесено ОСОБА_4 , у розумінні практики Європейського суду з прав людини, ОСОБА_4 є особою, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а отже, має права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України, в тому числі, право мати захисника та право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, зокрема, право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд. З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення скарги в частині зобов'язання слідчого/прокурора у кримінальному провадженні № 12014010790000081, розглянути відповідно до положень ст. 220 КПК України клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 від 22.08.2017 року.
Разом з тим, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Відтак скарга адвоката ОСОБА_5 в частині вимог щодо зобов'язання сторони обвинувачення вчинити дії визначені у поданому клопотанні від 22.08.2017, а саме надати вказівку слідчому у кримінальному провадженні № 12014010790000081 від 27.02.2014 надати мені, як захиснику ОСОБА_4 , для ознайомлення усі матеріали досудового розслідування, не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу.
За встановлених обставин та наведених норм законодавства слідчий суддя приходить до переконання про часткове задоволення скарги адвоката ОСОБА_5 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 8, 9, 22, 24, 42, 36, 40, 46, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на бездіяльність старшого групи прокурорів, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081 щодо не розгляду клопотання від 22.08.2017 - задовольнити частково.
Зобов'язати старшого групи прокурорів, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014010790000081, розглянути та винести відповідне рішення у відповідності до положень статті 220 Кримінального процесуального кодексу України клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 від 22.08.2017.
Відмовити у задоволенні решти вимог скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1