Справа № 159/2482/17
Провадження № 2/159/882/17
20 грудня 2017 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Лесика В.О.,
за участю секретаря Жукової Ю.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому прохає ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» з одностороннього блокування належних йому грошових коштів у розмірі 2 851, 74 доларів США, що еквівалентно 74485,45 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2017 року, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» на його користь, суму основного боргу в розмірі 2 851, 74 доларів США, що еквівалентно 74485,45 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами: з 2011 року позивач є активним користувачем фінансових послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується відкритими на його ім'я ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківськими рахунками зокрема: рахунок 4731185506611802; рахунок 5168742317231748; рахунок 4731217113731515; рахунок 5168742067562011. У 2013 році він скористався послугою ПАТ КБ «Приватбанк» та здійснив послуги щодо оформлення віртуальної картки відповідача. Відповідно до укладеного договору банківського рахунку він зобов'язувався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. На виконання умов вказаного банківського рахунку позивачу було відкрито банківський рахунок № 5168742067562011 та видано платіжну картку Mastercard Gold з тим самим рахунком, терміном дії до липня 2017 року. В травні місяці 2014 року він оспорив заявку на придбання інтернет - послуги, яку ним було оплачено в компанії Мастеркард на суму 2851 доларів США 74 центи. Після розгляду даної скарги, компанія Мастеркард, будучи посередником у відносинах між покупцем та продавцем, посприяла поверненню коштів, зазначених ним у скарзі та в серпні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» перерахував кошти в сумі 2851 доларів США 74 центи на заблокований на той час картковий рахунок № 5168 7420 6756 2011.Однак, він розпорядитися даними коштами не міг, так як в той час відбувалися події щодо анексії Кримського півострову з боку Російської Федерації і ОСОБА_4 мотивував, що вивести грошові кошти з території Автономної Республіки Крим неможливо. Разом з тим, він при створені скарги, просив перерахувати кошти на його віртуальний рахунок № 4731185506611802, який не прив'язаний до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці держави України та який завжди залишався діючим. У 2015 році він виїхав з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим в м. Ковель де за місцем тимчасового проживання, після зміни бренчу (філії банку), було перевипущено всі його карткові рахунки окрім однієї, а саме: № 5168 7420 6756 2011, де знаходилися належні йому кошти. 09.12.2015 року він разом з працівником філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в м. Ковелі, подав електронну заявку № 5871615 про усунення технічного збою щодо перерахунку коштів і в продовж 5-ти днів такий збій мав би бути усунений. Проте, на даний час кошти так і не повернуто. Незважаючи на його неодноразові спроби спонукати відповідача про повернення йому вказаних коштів до теперішнього часу відповідачем не вживаються заходи для повернення коштів, що спонукало його звернутися з даним позовом до суду. З посиланням на норми ст.ст. 525, 526, 1066, 1067, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, прохає позов задовольнити.
У ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали повністю, з підстав, зазначених у ньому та прохають його задовольнити. Крім того, позивач додатково пояснив, що окупація території АРК Російською Федерацією не дає Банку права відмовлятись від виконання зобов'язань за Договором. У своїх листах-відповідях ОСОБА_4 посилається на заподіяння відповідачу внаслідок анексії збитків та необхідність їх відшкодування Російською Федерацією. Разом з тим, вважає, що станом на теперішній час йому заподіянні збитки оскільки він не має можливості реалізувати своє право власності на належні йому грошові кошти. Крім цього, посилається на ту обставину, що вінне вносив до каси Банку, розташованої на території Автономної Республіки Крим,готівкові кошти з вимогою зарахувати їх на картковий рахунок № 5168 7420 6756 2011. Грошові кошти були зараховані на заблокований його рахунок від третьої особи у безготівковій формі та наразі обліковуються як відповідний запис в електронній системі Банку, що адмініструється головним офісом Банку, розташованим у м. Дніпро. Окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Криму жодним чином не вплинула і не могла вплинути на роботу відповідної системи (бази даних). Вказує на те, що відповідно до ч.2 ст.1 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року, а відповідач лише в серпні місяці 2014 року перерахував кошти в сумі 2851 доларів США 74 центи на вже заблокований на той час картковий рахунок № 5168 7420 6756 2011.Відтак, вважає, що станом на дату зарахування коштів КБ «Приватбанк» був зобов'язаний та мав можливість вжити заходів для адекватної оцінки відповідної ситуації та пов'язаних з нею ризиків, а також для вжиття відповідних превентивних заходів, спрямованих на недопущення чи мінімізацію збитків. За таких обставин, вважає, що відмова Банку у поверненні йому вкладу за Договором та виплаті процентів є грубим порушенням норм національного та міжнародного законодавства.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, позову не визнав, прохає у його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти позову покликаються на наступні обставини: зокрема, позивачем не надано оригіналів договорів та доказів знаходження спірних коштів на рахунках, а також не надано документа, який підвереджує наявність спірних правовідносин. Оскільки зобов'язання за договорами банківського вкладу або банківського рахунку, які були укладені з філією Кримського ГРУ ПАТ «КБ «ПриватБанк» в Автономній Республіці Крим виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників», за рахунок майна банку. При цьому виплати здійснюється на підставі оригіналів документів у тому числі договору банківського рахунку та доказів знаходження коштів на рахунку. З урахування цього за договорами, що укладались філією Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» відсутність оригіналів документів у позивача може свідчити про отримання ним виплат в АНО «ФЗВ» (за рахунок майна Банку).
Згодом, представник відповідача надав додаткові заперечення у яких стверджував, що ПАТ «КБ «Приват Банк» не має доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не має також доступу до договорів з клієнтами, платіжних документів, тощо. Крім цього, відповідно до законодавства, що діє на окуповані території АРК майно ПАТ КБ «Приватбанк», що знаходиться на території АРК та міста Севастополя підлягає націоналізації та обліковується як власність республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 02 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». За таких обставин прохає у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з недоведеністю та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Частиною першою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях .
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_4 "ПРИВАТБАНК" укладено договір банківського рахунку. Відповідно до якого позивач зобов'язувався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
На виконання умов договору банківського рахунку позивачу було відкрито банківський рахунок № 5168742067562011 та видано платіжну картку Mastercard Gold з тим самим рахунком, терміном дії до липня 2017 року.
Даний договір укладений відповідно до ст.634 ч.1 ЦК України шляхом приєднання до зазначених Умов та Правил надання банківських послуг, Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При укладенні договору дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов"язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Таким чином, стаття 1074 ЦК України встановлює вичерпний перелік підстав, за яких допускається обмеження банком прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, та, зокрема, відсилає на інші спеціальні норми, що регулюють підстави та строки застосування таких обмежень.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 1066 ЦК України банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпоряджання. Банк не має права встановлювати непередбачені договором чи законом обмеження права клієнта розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року в порядку витребування доказів витребувано з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» інформацію про сформовані банком від імені (за дорученням) ОСОБА_1 заявки по поверненню коштів по спірних транзакціях, адресованих на Міжнародну платіжну систему «Мастеркард», зокрема, по заявках №34747 дата подачі 21.05.2014 року та №35035 дата подачі 23.05.2014 року,а також текст електронної переписки клієнта ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанком» через електронну платформу ПАТ КБ «Приватбанк»- «Help Desk», по наступним ID (айді) заявкам, зокрема, ІD 6581434 від 14.01.2015 року час створення 08 год.46 хв.та ІD 6579488 від 13.01.2015 року час створення 17 год.58 хв.
Разом з тим, данна вимога не була виконана, що дає підстави суду ухвалити рішення за наявними в матерілах справи доказами.
В ході судового розгляду даної справи представником позивача було надано суду довідку № VCRVESK8223PM41G від 08.12.2017 року, видану ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_5, згідно якої залишок коштів, зокрема на рахунку № 5168 7420 6756 2011, найменування рахунку - Карта для виплат Голд, станом на 31.12.2014 р. становить 2851 доларів США 74 центи.
Дана довідка від 08.12.2017 року скріплена печаткою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписана керівником проекту по роботі з документами клієнтів - ОСОБА_6.
Як зазначено в самій довідці № VCRVESK8223PM41G від 08.12.2017 року, використання факсимільної печатки та підпису здійснюється за згодою сторін згідно зі статтею 207 ЦК України.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем договору банківського рахунку, на підставі якого позивачу було відкрито банківський рахунок № 5168742067562011 та видано платіжну картку Mastercard Gold з тим самим рахунком, терміном дії до липня 2017 року, оригінал якої судом досліджено в ході судового розгляду даної справи.
Судом, також встановлено наявність залишку коштів на банківському рахунку позивача «Карта для виплат Голд», станом на 31.12.2014 рік в сумі 2851 доларів США 74 центи, що підтверджується відповідною довідкою відповідача за № VCRVESK8223PM41G від 08.12.2017 року.
У відповідності з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «…якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».
Відмовляючи повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідач також порушує ст.41 Конституції України, де закріплений загальний принцип захисту права власності.
У порушення вказаних норм позивач позбавлений права користування та розпорядження належними йому грошовими коштами.
Таким чином, законодавством не передбачена можливість обмеження прав клієнта Банку на безперешкодне розпорядження своїми грошовими коштами будь-якими рішеннями Банку.
Що стосується заяви представника відповідача про сплив строку позовної давності, то суд виходить з наступного.
Так, статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
У відповідності до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Про зараховані грошові кошти в сумі 2851 доларів США 74 центи на заблокований картковий рахунок № 5168 7420 6756 2011 та неможливість розпорядження ними позивач дізнався в серпні 2014 року, а з вказаними вище позовними вимогами ОСОБА_1 звернувся 06 липня 2017 року, тобто позов пред'явлено в межах загального строку позовної давності.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 321, 525, 526, 634, 1066, 1074 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» з одностороннього блокування належних позивачу, ОСОБА_1, грошових коштів у розмірі 2 851, 74 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят один дол. 74 цент.) доларів США, що еквівалентно 74485,45 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять грн. 45 коп.) гривень за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2017 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» ( м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) на користь позивача ОСОБА_1 (і.п.н.3013509331), суму основного боргу в розмірі 2 851, 74 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят один дол. 74 цент.) доларів США, що еквівалентно 74485,45 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять грн. 45 коп.) гривень за офіційним курсом НБУ станом на 06 липня 2017 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Приватбанк» ( м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) на користь позивача ОСОБА_1 (і.п.н.3013509331) судовий збір в розмірі 744,85 (сімсот сорок чотири грн. вісімдесят п'ять коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: В.О.Лесик