Провадження №2-а/155/111/17
Справа №155/1735/17
12 грудня 2017 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Чонки В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федонюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення про відмову в реєстрації речового права на нерухоме майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Степанюк Н.О. про визнання протиправним рішення про відмову в реєстрації речового права на нерухоме майно.
Свій позов обґрунтовує тим, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року за №585 він є власником стаціонарного торгівельного кіоску разом з огорожею, який розташований в АДРЕСА_1 Позивач вказує, що даний кіоск підлягає державній реєстрації. Однак, відповідач своїм рішенням від 01 березня 2017 року №34087385 відмовила йому у державній реєстрації права власності на придбаний кіоск, посилаючись на те, що це тимчасова споруда, яка не є об'єктом нерухомого майна. Вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки кіоск розміщений на погодженій земельній ділянці комунальної власності з правом її викупу і не є самочинним будівництвом. З точки зору будівельно-технічних вимог містобудівного законодавства вказаний кіоск є завершеною капітальною спорудою на бетонному фундаменті, а отже підлягає обов'язковій державній реєстрації. З огляду на це, просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Степанюк Н.О. Горохівської районної державної адміністрації від 01 березня 2017 року за №34087385 про відмову в реєстрації речового права на нерухоме майно та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію належного йому на праві власності стаціонарного торгового кіоску, що розташований в АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити, а справу слухати у його відсутність.
Представник відповідача Присяжна Ю.В. в судове засідання не з'явилася, однак скерувала до суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність. Разом з тим, нею було подано заперечення щодо вказаного позову в якому зазначила, що торгівельний кіоск відповідно до норм чинного Цивільного кодексу України є тимчасовою спорудою і не являється нерухомим майном, тому не може бути об'єктом державної реєстрації речових прав на майно. З огляду на це, просила в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу торгівельного кіоску від 04 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Панасюк І.І. і зареєстрованого в реєстрі за №585, позивач ОСОБА_1 є власником торгівельного кіоску, що розташований в АДРЕСА_1
17 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності вищевказаного торгівельного кіоску.
Однак, рішенням відповідача від 01 березня 2017 року позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на торгівельний кіоск, що розташований в місті АДРЕСА_1 мотивуючим тим, що вказаний кіоск є тимчасовою спорудою.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ч.7 ст.3 Закону №1952-IV встановленого, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів на підставі яких було відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого ст.71 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, а отже за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 17, 70, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, ст.19 Конституції України, Законом України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Горохівської районної державної адміністрації від 01 березня 2017 року за №34087385 про відмову в реєстрації речового права на нерухоме майно.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Горохівської районної державної адміністрації здійснити реєстрацію належного ОСОБА_1 на праві власності стаціонарного торгового кіоску, що розташований в АДРЕСА_1
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий /підпис/
Згідно з оригіналом
Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.