вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"26" грудня 2017 р. Справа№ 15/175-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Пантелієнка В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року
у справі № 15/175-б (суддя Пасько М.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства „Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго"
до Державного підприємства „Київський державний завод „Буревісник"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року у справі № 15/175-б, серед іншого, залишено без задоволення заяви Дарницького районного відділу ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві про звернення стягнення на рухоме майно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду Дарницький районний відділ ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу у справі № 15/175-б передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Іоннікової І.А., Пантелієнка В.О.
Розглянувши апеляційну скаргу Дарницького районного відділу ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI „Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 3 ст. 94 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату звернення скаржника з апеляційною скаргою), встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 95 у ГПК України, чинній до 15.12.2017 року, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 26 названого Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником до неї додано докази її направлення боржнику - ДП „Київський державний завод „Буревісник", а саме незавірену фотокопію конверта про відправлення апеляційної скарги та фіскального чеку відділення поштового зв'язку.
При цьому, в порушення вимог ст.ст. 94 та 95 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 року, скаржником не додано доказів надсилання копії скарги та доданих до неї документів на адресу всіх кредиторів боржника або комітету кредиторів боржника у разі його створення, а також іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату звернення скаржника з апеляційною скаргою) визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.
Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.
З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір вправляється за ставкою, визначеною пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18.10.2017 року № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону, в редакції чинній на дату подання апеляційної скарги, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір").
Законом України № 1801-VIII від 21.12.2016 року „Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн.
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року, прийнята за наслідками розгляду заяв Дарницького районного відділу ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві про звернення стягнення на рухоме майно, за подання яких заявником не було сплачено судовий збір, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 600,00 грн.
Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.
Натомість скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення йому сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги, посилаючись на те, що процедура сплати судового збору займає певний час, в той час як законодавством передбачені стислі строки для подання апеляційної скарги.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату звернення скаржника з апеляційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм ст.ст. 33, 34 чинного на момент цього звернення Господарського процесуального кодексу України, не надано належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Крім того, у заявленому клопотанні також не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 року №484-VII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
За таких обставин, оскільки доводи та докази апелянта в обґрунтування причин відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми та непереконливими, а також не підтверджені жодними доказами, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання Дарницького районного відділу ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві про відстрочення скаржнику сплати судового збору з викладених у ньому мотивів.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 258 ГПК України у чинній редакції, до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За викладених вище обставин, апеляційна скарга Дарницького районного відділу ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням документів, які підтверджують відправлення іншій стороні копії цієї скарги і доданих до неї документів, а також несплатою судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги
При цьому колегія суддів зазначає, що при усуненні вищезазначених недоліків, апелянту слід дотримуватись вимог ст. 258 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 256, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Відмовити Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року у справі № 15/175-б.
2. Апеляційну скаргу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року у справі № 15/175-б - залишити без руху.
3. Надати Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині.
4. Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді І.А. Іоннікова
В.О. Пантелієнко