18 грудня 2017 року Справа № 926/3094/17
За позовом фізичної особи-підприємця Тимофте Маріяни Василівни, м. Герца
до Герцаївської міської ради, м. Герца
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Прокуратури Чернівецької області
про виділення в натурі частки із спільної часткової власності
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Тимофте Маріяна Василівна звернулась до Герцаївської міської ради з позовом про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, в якому просить: поділити нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1; виділити у власність частку спільного майна (літ. Б на плані до поділу) з наданням адреси АДРЕСА_1 Чернівецької області, а саме: будівлю літ. А загальною площею 115,50 м.кв., згідно з технічним паспортом, виданим фізичною особою - підприємцем Чоботару Валентином Івановичем; припинити право спільної часткової власності на нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_1 Чернівецької області.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що згідно з частиною 1 статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною 4 статті 364 Цивільного кодексу України передбачено, що виділ такої частки здійснюється на підставі договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Враховуючи, що частка у спільному майні одного з співвласників - ліквідованого приватного акціонерного товариства «Новоселицька швейна фабрика Буковинка» є безхазяйною, а відповідач не вчиняє передбачених цивільним законодавством дій відносно цього мана, позивач просить вирішити питання про виділення його частки у майні в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.09.2017 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 31.10.2017.
30 жовтня 2017 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Герцаївська міська рада позов визнає та просить розглянути справу без її участі. Свою бездіяльність щодо оформлення права власності на безхазяйну річ обґрунтовує тим, що у місцевому бюджеті не передбачено коштів на оформлення права комунальної власності на безхазяйне майно.
Ухвалою господарського суду від 31.10.2017 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 22.11.2017.
У судовому засіданні 22.11.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник третьої особи зазначав, що у Прокуратури Чернівецької області, як співвласника спірної нежитлової будівлі, заперечення щодо можливості їх поділу відсутні про що позивача повідомлено листом від 23.12.2016.
За наслідками розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.11.2017, ухвалою від 22.11.2017, розгляд справи відкладено на 05.12.2017.
Ухвалою суду від 05.12.2017 за клопотанням представника позивача та у зв'язку з його неявкою у судове засідання, розгляд справи відкладено на 18.12.2017.
15 грудня 2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017), у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу у відповідності до процесуального законодавства, діючого на час такого судового розгляду, тобто судом продовжується розгляд справи по суті у порядку позовного провадження.
У судове засідання 18.12.2017 представники сторін та третьої особи не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторонами подано заяви про розгляд справи без їх участі, а представника третьої особи заслухано у судовому засіданні 22.11.2017.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець Тимофте Маріяна Василівна є співвласником (28/100 ідеальних частин) нежитлового приміщення (швейна фабрика) загальною площею 136,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Чернівецької області.
Іншими співвласниками нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 Чернівецької області є держава в особі Прокуратури Чернівецької області (68/100 ідеальних частин) та приватне акціонерне товариство «Новоселицька швейна фабрика Буковинка» (4/100 частки).
Вищезазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.0.2013 державну реєстрацію приватного акціонерного товариства «Новоселицька швейна фабрика Буковинка», припинено.
Жодних відомостей про правонаступників приватного акціонерного товариства «Новоселицька швейна фабрика Буковинка» у ЄДР не зазначено.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно статтею 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У відповідності до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Кожен із співвласників, в порядку частини 3 статті 358 Цивільного кодексу України, має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності передбачено статтею 361 Цивільного кодексу України.
В силу положень частини 1 статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Частиною 4 статті 364 Цивільного кодексу України передбачено, що виділ такої частки здійснюється на підставі договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду (лист Верховного Суду України від 01 липня 2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»).
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до господарського суду, оскільки виділ у натурі його частки з майна спільної часткової власності неможливий на підставі договору у зв'язку з відсутністю однієї з сторін можливого договору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Листом від 21 03.2016 17 за №125 Герцаївська міська рада повідомила позивача про неможливість оформлення права власності на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за Герцаївської міською радою, оскільки для оформлення безхазяйного майна органам місцевого самоврядування потрібні значні кошти для звернення до суду та реєстрації права власності на дане майно, а в місцевому бюджеті на цей рік такі кошти не передбачені.
Таким чином, у даному випадку, єдиною особою від дій якої залежить виділ частки позивача, є Герцаївська міська рада, якій (у комунальну власність) може бути передано майно колишньої швейної фабрики, а в подальшому - вирішено питання виділу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Господарським судом встановлено, що Герцаївською міською радою до цього часу не вчинено жодних дій щодо нерухомого майна (частки у майні), яке належало приватному акціонерному товариству «Новоселицька швейна фабрика Буковинка», у зв'язку з чим обмежується право позивача на виділ у натурі його частки з майна спільної часткової власності.
Судом у даному випадку не встановлено іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача, аніж виділ у натурі його частки з майна спільної часткової власності шляхом подання позову до відповідача. Такий спосіб захисту порушеного права позивача не суперечить чинному законодавству України.
Суд зазначає, що визначальним для виділення частки майна в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі №6-12цс13).
Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, швейний цех літер «В», що являє собою цегляну будівлю нежитловою площею 117,70 кв.м., розташовану в Чернівецькій області Герцаївського району міста Герца на АДРЕСА_1, вартістю 140 980 грн., за своїми технічними показниками може бути поділено.
Інший співвласник майна, як уже зазначалось, проти виділу частки позивача, не заперечує.
Судом при цьому в процесі розгляду справи встановлено факт необхідності захисту виключно передбаченого статтею 364 Цивільного кодексу України права позивача на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Отже, виділ належної позивачу частки майна в натурі є правомірним, технічно можливим, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому позов в цій частині (в частині виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності) підлягає задоволенню.
Щодо іншої частини позову, то суд вважає її необґрунтованою, оскільки норми статті 364 Цивільного кодексу України, регулюючи правовідносини, пов'язані з правом співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, інші питання, в тому числі такі як: поділ, надання поштової адреси, не регулюють.
Згідно із частиною 3 статті 364 Цивільного кодексу України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
З моменту виділу в натурі частки позивача в розмірі 28/100 в окрему одиницю право спільної часткової власності на вказане майно припиняється, а на виділене майно право власності набувається в силу вимог Закону, зазначений факт ніким не оспорюється, тому у цій частині позову також слід відмовити.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Виділити фізичній особі-підприємцю Тимофте Маріяні Василівні (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в натурі частку зі спільного майна, а саме: будівлю літ. «А» загальною площею 115,50 м.кв. (літ. «Б» на плані до поділу), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Чернівецької області.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено 26.12.2017.
Суддя О.В. Гончарук