вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/9693/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Позюбан А.С.
за участю представників
від позивача: Мілімко А.А., дов. № 190 від 07.11.2017р.
Єкімук О.Л., дов. б/н від 10.07.2017р.
від відповідача: Миронюк О.В., дов. б/н від 01.12.2017р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК"
на рішення Господарського суду м. Київ від13.09.2017 р.
у справі № 910/9693/17 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал"
про визнання недійсними нікчемного правочину
Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" про визнання недійсними правочинів, а саме: нікчемні договори про припинення зобов'язання передачею відступного, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстровані в реєстрі за №№ 2180 - 2199.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що укладення 20 договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року між сторонами відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме банк відмовився від власних майнових вимог та прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна, в зв'язку з чим позивач вважає, що договори про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року (20 штук) містять ознаки нікчемності, визначені п.п.1, 4 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та просить суд на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнати спірні договори про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року недійсними.
21.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про часткове залишення позовних вимог без розгляду, в якій позивач просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання недійсним нікчемного договору про припинення зобов'язання передачею відступного, укладеного між ТОВ "Скай Кепітал" та ПАТ "ФІДОБАНК" 25.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р і зареєстрованого в реєстрі за № 2199. Заява долучена судом до матеріалів справи.
10.08.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги, виключивши з прохальної частини позовної заяви вимогу про визнання недійсним нікчемного договору про припинення зобов'язання передачею відступного, укладеного між ТОВ "Скай Кепітал" та ПАТ "ФІДОБАНК" 25.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р і зареєстрованого в реєстрі за № 2199.
Судом першої інстанції було досліджено зміст позовної заяви та подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд розцінив останню як заяву про зміну предмету позову, зважаючи на немайновий характер вимог позивача у даній справі, та спір було вирішено з її врахуванням.
Заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог залишена судом без розгляду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.10.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" у справі № 910/9693/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі № 910/9693/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.11.2017 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 910/9693/17 відкладено розгляд справи на 05.12.2017р.
В судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено перерву до 07.12.2017р.
06.12.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшли пояснення по справі.
07.12.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі.
В судовому засіданні 07.12.2017р. оголошено перерву до 12.12.2017р.
11.12.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшли пояснення по справі.
Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
10.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» було укладено Кредитний договір № 1275Ю (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію з лімітом 206 360 000,00 (двісті шість мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень, з терміном погашення до 09.01.2015 року для поповнення обігових коштів з врахуванням графіку на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути одержані кошти, сплатити відсотки за, користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки/терміни, передбачені цим договором.
Кредитна лінія надавалась позичальнику на умовах строковості, платності, повернення, цільового характеру використання та забезпеченості у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку та вказаний в заяві на отримання кредитних коштів, для використання згідно з цільовим призначенням Кредитної лінії (п. 3.1., 3.2 Кредитного договору).
Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється в термін погашення Кредитної лінії з врахуванням графіку та інших умов цього договору, у валюті заборгованості в безготівковому порядку на відповідний рахунок банку.
Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, плата за користування кредитною лінією встановлюється у вигляді фіксованої процентної ставки в розмірі 17% річних (процентна ставка 1) та 19% річних (процентна ставка 2).
Згідно п. 12.2. Кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
31.01.2014 року, 27.02.2014 року, 09.04.2014 року, 14.04.2014 року, 29.04.2014 року, 30.04.2014 року, 23.07.2017 року, 24.07.2014 року, 22.08.2014 року, 28.08.2014 року, 30.09.2014 року, 31.10.2014 року, 27.11.2014 року, 30.12.2014 року, 23.01.2014 року, 27.01.2015 року, 25.02.2015 року, 24.03.2015 року, 25.03.2015 року, 26.03.2015 року, 27.03.2015 року, 17.04.2015 року, 29.04.2015 року та 28.07.2015 року між Банком та Позичальником укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору якими, зокрема, збільшувався розмір Кредитної лінії, порядок нарахування та сплати процентів за користування Кредитною лінією, термін погашення позичальником кредитної лінії.
25.12.2015 року між Банком та Позичальником укладено 19 договорів про припинення зобов'язання передачею відступного, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.:
1. за реєстровим № 2180, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 51 014 880,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026:0008;
2. за реєстровим № 2181, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 860 057,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011:0003;
3. за реєстровим № 2182, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 875 867,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011:0002;
4. за реєстровим № 2183, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 397 849,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:017:0017;
5. за реєстровим № 2184, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 869 237,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011:0004;
6. за реєстровим № 2185, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 104 808 244,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:06:021:0106;
7. за реєстровим № 2186, відповідно до якого припинені зобов'язання пзичальника за Кредитним договором на суму 5 240 769,00 г-рн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222787400:03:008:0050;
8. за реєстровим № 2187, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 8 328 825,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222787400:03:008:0049;
9. за реєстровим № 2188, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 9 490 097,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009:0023;
10. за реєстровим № 2189, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009:0025;
11. за реєстровим № 2190, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009:0024;
12. за реєстровим № 2191, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022:0006;
13. за реєстровим № 2192, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022:0007;
14. за реєстровим № 2193, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022:0005;
15. за реєстровим № 2194, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 115 309,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004:0031;
16. за реєстровим № 2195, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 117 349,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004:0025;
17. за реєстровим № 2196, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 129 079,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004:0030;
18. за реєстровим № 2197, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 40 799 562,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026:0006;
19. за реєстровим № 2198, відповідно до якого припинені зобов'язання позичальника за Кредитним договором на суму 15 308 697,00 грн., але не більше ніж на суму фактичної заборгованості боржника за Кредитним договором станом на дату передачі об'єкту договору, передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026:0007.
Відповідно до пунктів 1 Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року, за даними договорами частина зобов'язання боржника, встановленого у Кредитному договорі, припиняється в обсязі на суму, що є ціною договорів, взамін чого боржник передає у власність кредитору, а кредитор приймає у власність від боржника майно, що є об'єктом цих договорів.
Загальна вартість земельних ділянок, переданих позичальником банку на підставі Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року, згідно вказаних договорів, становила 369 355 911,00 грн.
Загальна сума припинених зобов'язань позичальника перед банком передачею відступного склала 368 147 282,77 грн., що відповідає розміру заборгованості позичальника за Кредитним договором станом на дату укладення Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року.
Відповідно до Протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 32 від 25.05.2016 року, вартість земельної ділянки загальною площею 72,4226 га, відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості, наданого ТОВ «Стоун Брідж» 29.06.2016 року, становить 8 605 000,00 грн.
Таким чином, ринкова вартість земельних ділянок, одержаних банком на підставі Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року, в загальній сумі 8 605 000,00 грн., зобов'язання позичальника припинено на суму 368 147 282,77 грн.
Відповідно до п. 1, 4 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна.
Пунктом 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, встановлено, що Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов'язаний (зобов'язана), зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з таких підстав:
- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; банк, віднесений до категорії проблемних, здійснив операції, уклав (переоформив) договори, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Отже, укладенням Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року Банк відмовився від майнових вимог до Позичальника на суму 359 542 282,77 грн. (368 147 282,77 грн. - 8 605 000,00 грн.) та прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог до Позичальника у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість такого майна.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з анступного.
Частиною 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу II Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що заборона здійснення припинення зобов'язань за домовленістю під час тимчасової адміністрації, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не застосовується до спірних правовідносин, оскільки укладення спірних правочинів про припинення зобов'язань боржника шляхом передачі відступного (нерухомого майна - земельних ділянок) між сторонами відбулося до запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ФІДОБАНК», отже такий правочин не суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З таким висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зазначений обов'язок також закріплено вимогами наведеного вище п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року.
Отже, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені спеціальний порядок та підстави для визнання правочинів нікчемними. У разі, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо (або уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) будуть виявлені правочини, вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які містять ознаки, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», такі правочини підлягають визнанню нікчемними.
Саме вказаним положенням Закону забезпечена можливість збереження активів банку та майбутнє задоволення вимог його кредиторів.
Враховуючи, що Договори про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року укладені в межах одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та містять передбачені п. 1, 4, ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ознаки, такі правочини правомірно визнані нікчемними.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що спірні правочини не суперечать приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необгрунтованим.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що виконуючи обов'язок, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, щодо проведення перевірки та виявлення укладених Банком нікчемних правочинів, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПУАТ «ФІДОБАНК» на підставі відмови Банку від майнових вимог до Позичальника на суму 359 542 282,77 грн. та прийняття Банком майна в рахунок виконання грошових вимог до Позичальника у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість такого майна, констатував факт нікчемності укладених Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року, що цілком відповідає положенням ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також суд першої інстанції зауважив на тому, що з огляду на передбачену приписами ст. 600 ЦК України можливість самостійного визначення сторонами розміру відступного в договорах, невідповідність вартості відступного розміру заборгованості за Кредитним договором не є підставою для визнання Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року недійсними.
Проте, прийняття відступного, ринкова ціна якого становить 8 605 000,00 грн., що складає лише 2,34% від розміру заборгованості позичальника за Кредитним договором станом на дату укладення спірних договорів (368 147 282,77 грн.), свідчить про відмову Банку від своїх вимог до Позичальника на суму 359 542 282,77 грн., внаслідок чого спірні правочини є нікчемними.
Крім того, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем на надано суду, зокрема, первинних документів за Кредитним договором, що свідчать про стан виконання цього договору, доказів вжиття заходів щодо погашення кредитної заборгованості, або відомості про те, що таке стягнення не відбулось.
Проте, для розміру заборгованості позичальника перед банком за Кредитним договором станом на дату укладення Договорів про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року зазначений безпосередньо у оскаржуваних договорах та становив 368 147 282,77 грн., з яких: нараховані проценти - 1 256 475,37 грн.; основне зобов'язання - 366 890 807,40 грн.
Щодо заходів вчинених банком з метою щодо погашення позичальником заборгованості за Кредитним договором, слід зазначити, що 06.04.2017 року Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 533 915 565,70 грн.
Ухвалою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 06.04.2017 року у справі № 09/17 порушено провадження у справі за вищевказаним позовом.
Ухвалою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2017 року провадження у справі Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» про стягнення заборгованості зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/9693/17 про визнання недійсним нікчемного правочину, яка розглядалася Господарським судом м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Враховуючи, що п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що нікчемними є правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, такі правочини суперечать вимогам Закону та укладені з недодержанням в момент вчинення правочину вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Оскільки Договори про припинення зобов'язання передачею відступного від 25.12.2015 року, укладені з недодержанням в момент їх вчинення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зокрема, щодо відповідності змісту правочинів акту цивільного законодавства - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», такі правочини є нікчемними.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що 07.12.2017 року представником відповідача надані письмові пояснення, у яких останній не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ПУАТ «ФІДОБАНК», просить застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів, зокрема, визнати за ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» право власності на земельні ділянки та зобов'язати відповідний орган Міністерства юстиції України зареєструвати за ТОВ «СКАИ КЕПІТАЛ» право власності на такі земельні ділянки.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Заявляючи про застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів, відповідач просить не повернення йому земельних ділянок, а визнання за ним права власності на них, що не відповідає суті реституції.
Слід звернути увагу на те, що законодавством передбачена лише двостороння реституція, що полягає саме у поверненні сторонами одна одній отриманого на виконання недійсного правочину.
З наведених підстав постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року у справі № 17/155 скасовано рішення суду першої інстанції оскільки судом неправильно застосована ст. 216 ЦК України. Суд застосував реституцію частково, зобов'язавши відповідача повернути дизпаливо, але одностороння реституція діючим законодавством не передбачена ( на відміну від норм ЦК України 1063р.). Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція та додаткові. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано за умовами, які існують на момент відшкодування.
Крім того, за спірними договорами про припинення зобов'язання передачею відступного частина зобов'язання відповідача, встановленого в кредитному договорі, припинилася в обсязі та на суму, що є ціною договорів, взамін чого відповідач передав у власність позивача, а позивач прийняв у власність від відповідача майно, що є об'єктом цих договорів.
На виконання договорів про припинення зобов'язання передачею відступного відповідачем були передані позивачеві земельні ділянки.
При цьому, відповідач з об'єктивних причин позбавлений можливості повернути в порядку двосторонньої реституції позивачеві будь-що, оскільки на виконання спірних правочинів він не отримав від позивача будь-якого майна.
У постанові від 27.09.2017 року у справі № 920/55/17 Вищий господарський суд України прийшов до висновку про те, що у випадку неможливості повернення сторонами в порядку двосторонньої реституції одна одній отриманого за недійсним правочином, реституція може не застосовуватися.
Так, у вказаній постанові Вищий господарський суд України зазначив про наступне.
У випадку подання позову про застосування реституції заінтересованою особою, яка не є стороною правочину (або прокурором в її інтересах), зазначений спосіб захисту передбачає зобов'язання відповідачів-сторін правочину здійснити відповідні дії з повернення одна одній отриманого за таким правочином, з метою захисту інтересів заінтересованої особи. В такому випадку реституція як спосіб захисту не є задоволенням позовних вимог на користь позивача, як на це помилково послався суд першої інстанції, а передбачає здійснення сторонами відповідних дій з приведення сторін у попереднє становище, з метою задоволення охоронюваних інтересів заінтересованої особи-позивача.
Імперативна норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає наслідком недійсності правочину саме двосторонню реституцію, яка полягає у поверненні у натурі кожною стороною одна одній всього, що вона одержала на виконання цього правочину, в той час як позовні вимоги всупереч цій нормі сформульовані у вигляді застосування односторонньої реституції шляхом повернення 2-м відповідачем (постачальником) 1-му позивачу (покупцю) отриманих за спірним Договором грошових коштів без повернення покупцем постачальнику отриманого за Договором бульдозера.
Крім цього незастосування господарським судом першої інстанції за власною ініціативою двосторонньої реституції не суперечить чинному законодавству, оскільки ч. 5 статті 216 Цивільного кодексу України застосування судом з власної ініціативи наслідків недійсності правочину передбачено як право, а не обов'язок суду. Зазначене право суд реалізовує в залежності від певних обставин справи, з урахуванням встановлених ст. З Цивільного кодексу України таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, внаслідок неможливості відповідача повернути позивачеві в порядку двосторонньої реституції отримане за спірними договорами, вимоги відповідача про застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді односторонньої реституції, не підлягають задоволенню.
Крім того, в порядку реституції відповідач просить зобов'язати відповідний орган Міністерства юстиції України зареєструвати за ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» право власності на земельні ділянки.
При цьому, Відповідач не визначився який саме відповідний орган Міністерства юстиції України він просить зобов'язати зареєструвати право власності на земельні ділянки.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Оскільки у разі задоволення вимоги відповідача про зобов'язання відповідного органу Міністерства юстиції України зареєструвати за ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» право власності на земельні ділянки, вказане рішення вплине на обов'язки такого відповідного органу Міністерства юстиції України, останній має бути залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Проте, відповідного клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідного органу Міністерства юстиції України відповідачем не було заявлено.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про зобов'язання зареєструвати за ТОВ «СКАИ КЕПІТАЛ» право власності на земельні ділянки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним:
1. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2180;
2. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2181;
3. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2182;
4. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2183;
5. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2184;
6. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2185;
7. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2186;
8. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2187;
9. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2188;
10. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2189;
11. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2190;
12. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2191;
13. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2192;
14. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2193;
15. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2194;
16. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2195;
17. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2196;
18. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2197;
19. Нікчемний договір про припинення зобов'язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2198.
5. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ» на користь Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 600,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760,00 грн.
6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
7. Матеріали справи № 910/9693/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
8. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець