04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" листопада 2017 р. Справа№ 910/9784/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Скрипки І.М.
Яковлєва М.Л.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Михайлюк А.З. - за довіреністю;
від відповідача: Зоріна О.В. - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 (дата підписання 11.09.2017) у справі № 910/9784/17 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Державного агентства резерву України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут"
про зобов'язання вчинити дії
Державне агентство резерву України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" відшкодувати 50% вартості незакладених матеріальних цінностей на суму 7997500 грн. на р/р 31117106700011, одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (37995466); банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 позов задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" відшкодувати 50% вартості незакладених матеріальних цінностей на суму 7997500 грн. на р/р 31117106700011, одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва (37995466); банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" на користь Державного агентства резерву України 119 962 грн. 50 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Скрипки І.М., Яковлєва М.Л. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 до провадження, розгляд справи призначено на 02.11.2017.
В судовому засіданні 02.11.2017 оголошено перерву до 23.11.2017
17.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.
20.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 23.11.2017 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/9784/17 на п'ятнадцять днів.
В судовому засіданні 23.11.2017 оголошено перерву до 30.11.2017.
24.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.
30.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 30.11.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного 20.02.2017 між Позивачем, як замовником та Відповідачем, як постачальником, Договору №Юр-2/47п-2017 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву (далі - Договір), постачальник зобов'язався поставити у 2017 році замовникові для закладення до державного резерву цукор-сирець, тростинний і очищений тростинний чи буряковий цукор (сахароза); меляса, код 10.81.1 (згідно з ДК 016:2010); цукор білий (кристалічний третьої категорії розфасований по 50 кг у поліпропіленові мішки вітчизняного виробництва з цукрових буряків урожаю 2016 року згідно з ДСТУ 4623:2006/ГОСТ 31361:2008 "Цукор білий. Технічні умови" та придатний для тривалого зберігання), код 15831 (згідно з ДК 021:2015), а Замовник - прийняти і сплатити цю продукцію (п.1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість продукції становить 1000 т вартістю 15 995 000,00 грн.
За умовами Договору, постачальник (Відповідач) письмово звертається до Держрезерву (Позивача) з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, а Держрезерв, в залежності від обсягів реального фінансування надсилає Постачальнику та державним організаціям повідомлення, в якому конкретизує обсяг поставки продукції ( п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.5.3. Договору постачальник поставляє та закладає до державного резерву цукор у термін до 30.04.2017.
Згідно п.7.3.1., п. 7.3.3. Договору постачальник зобов'язаний письмово звернутись до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції; поставити та закласти до державного резерву продукцію у визначені терміни, встановлені цим Договором.
Додатковою угодою №1 від 20.04.2017 до договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 20.02.2017 №Юр-2/47п-2017 сторони внесли зміни до п.5.3. договору та погодили, що постачальник поставляє та закладає до держаного резерву цукор у термін до 30.05.2017.
З текстів залучених до справи листів Позивача вих. від 03.04.2017, від 11.04.2017 та від 22.05.2017 (а.с. 59-61) вбачається, що Позивач інформував Відповідача про необхідність активізувати заходи щодо поставки та закладення цукру в обсягах та у строки , визначені договором та наголошував, що постачальник (Відповідач) згідно п. 3.1. Договору письмово звертається до Держрезерву (Позивача) з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, проте відповідне звернення до Держрезерву не надходило.
До справи також залучені листи Відповідача, з якими він звертався до Позивача, а саме листи від 07.04.2017, від 30.03.2017 та від 13.04.2017 (а.с. 38-40).
Вказане вище листування сторонами не заперечується та деякі листи містять як відмітки, що надавалися у відповідь, так і до деяких листів залучені докази направлення поштою, а на інших - наявні відмітки про їх нарочне отримання.
Суд першої інстанції дослідивши листи відповідача дійшов висновку, що відповідач заявляв вимоги щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, а також вимагав у позивача одночасного письмового підтвердження того, чи зареєстровані зобов'язання, чи наявні фактичні надходження спеціального фонду і чи є реальна можливість проводити розрахунки за Договором.
Однак, проаналізувавши зміст листів Відповідача від 30.03.2017 та від 07.04.2017, колегія суддів зазначає, що у вказаних зверненнях відповідач просить Держрезерв надати не конкретизацію обсягів та термінів поставки продукції, а вимагав письмового підтвердження того, чи зареєстровані зобов'язання, чи наявні фактичні надходження спеціального фонду і чи є реальна можливість проводити розрахунки з ТОВ «Дніпрозбут», постачальником матеріальних цінностей, які закладаються до державного резерву за укладеним договором № Юр-2/47п-2017 від 20.02.2017 на загальну суму 15 995 000,00 грн.
У листі відповідача від 13.04.2017, адресованому позивачу, висловлена незгода відповідача із відмовою позивача у прийнятті пропозиції щодо внесення змін до укладеного договору № Юр-2/47п-2017 від 20.02.2017 в частині збільшення ціни за одиницю товару, та зазначено, що пропозиція відповідача про внесення змін до укладеного договору № Юр-2/47п-2017 від 20.02.2017 в частині збільшення ціни за одиницю товару - залишається в силі, як і готовність виконувати укладений договір.
Таким чином, зі змісту вказаних листів не вбачається звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо конкретизації обсягів та строку поставки продукції за Договором.
Позивач листом від 29.05.2017 на лист відповідача від 07.04.2017 щодо письмового підтвердження того, чи зареєстровані зобов'язання, чи наявні фактичні надходження спеціального фонду і чи є реальна можливість проводити розрахунки з ТОВ «Дніпрозбут» за укладеним договором № Юр-2/47п-2017 від 20.02.2017, повідомив відповідача, що Держрезервом зареєстровані бюджетні зобов'язання за Договором на загальну суму 15 995 000 грн., та що приймаючи до уваги реальне фінансування, є можливість закладення до державного резерву 1000 тонн цукру, і у разі виконання умов договору щодо поставки та закладення цукру до державного резерву, в установленому порядку будуть проведені відповідні розрахунки.
Відповідно до п.4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи Держрезерв 29.05.2017 направив відповідачу два примірники додаткової угоди до Договору, згідно з якою пропонував продовжити до 30.06.2017 термін поставки та закладення до Держрезерву цукру.
Однак, сторони не досягли згоди щодо перенесення строку поставки продукції.
З огляду на зазначене, посилання Відповідача, на те, що строк поставки сплив 30.05.2017, а лист-відповідь про конкретизацію обсягів поставки він отримав поштою 31.05.2017 (докази отримання цією датою залучені до справи), а відтак Відповідач не міг здійснити поставку в обумовлені договором строки (до 30.05.2017), судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки строк поставки був чітко встановлений Договором, та сторони не досягли згоди щодо його перенесення , та Позивач неодноразово звертався до Відповідача з нагадуваннями про виконання його обов'язків письмово звернутися до Держрезерву (Позивача) з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції.
Посилання відповідача на те, що він передав спір про внесення змін до договору у т.ч. в частині відстрочення виконання зобов'язання на час прострочення кредитора, на вирішення суду, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як встановлено судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/10763/17 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" від позову та припинено провадження у справі № 910/10763/17.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем свого зобов'язання поставити та закласти до державного резерву продукцію у визначені терміни, встановлені Договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України зокрема, згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими спеціальними нормативними актами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 % вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки. Крім сплати неустойки постачальник (виготовлювач) відшкодовує понесені одержувачем збитки.
Розрахунок неустойки в розмірі 50% вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей по Договору судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично-правильним, оскільки розрахована Позивачем санкція не перевищує дозволену до стягнення згідно з законом, а її розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, не спростованими Відповідачем.
Додані відповідачем до апеляційної скарги лист відповідача від 06.09.2017 вих. № 368, адресований ДО «Комбінат «Дніпро» з проханням підтвердити готовність забезпечити приймання та закладення продукції на виконання договору, та лист від 08.09.2017 № 471 ДО «Комбінат «Дніпро», адресований відповідачу, згідно якого ДО «Комбінат «Дніпро» підтверджує готовність забезпечити приймання та закладення продукції; разом з цим в якому зазначено, що на адресу комбінату повідомлення від Держрезерву про зміну термінів поставки цукру не поступало, є новими доказами, яких не існувало на час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, вони не приймаються судом апеляційної інстанції. Разом із цим, слід зазначити, що вказані листи не спростовують факт прострочення відповідачем поставки продукції, як і доданий до апеляційної скарги лист Державного агентства резерву України від 24.04.2017 згідно з яким останній повідомив ДО «Комбінат «Дніпро» про продовження терміну поставки цукру за Договором до 30.05.2017 та просив забезпечити своєчасне приймання та оформлення продукції у встановленому порядку та згідно з вимогами чинних нормативних актів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки факт прострочення поставки та закладення до державного резерву продукції, позивачем доведений та відповідачем не спростований, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати 7997500 грн. неустойки, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозбут" на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/9784/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/9784/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді І.М. Скрипка
М.Л. Яковлєв