21.12.2017 року Справа № 904/7789/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність №2-198д від 08.12.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №02 від 12.01.2016 р.,;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 року у справі №904/7789/17, ухвалене суддею Рудь І.А., повний текст якого складений 27.10.2017 року,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава
до Приватного акціонерного товариства "Промарматура", м. Дніпро
про стягнення 171 518 грн. 43 коп.,
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі Позивач) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Промарматура" (далі відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 171 518 грн. 43 коп., з яких: 73 987 грн. 04 коп. - 7% штрафу, 97 531 грн. 39 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки засувок та затворів в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 25.08.2016р. №863/16.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань в частині своєчасної поставки замовленого позивачем товару.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 року по справі №904/7789/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Промарматура" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" 77 434 грн. 87 коп. пені, 73 987 грн. 04 коп. 7% штрафу, 2 271 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем неналежно виконано свої договірні зобов'язання в частині своєчасної поставки замовленого позивачем товару. Су прийшов до висновку, що Позивачем при розрахунку пені не враховано приписи ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до яких розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв'язку з чим розмір пені було перераховано та стягнуто у відповідності до вищезазначеного закону.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовані та порушені норми матеріального права, порушені норми процесуального права.
Зазначає, що законодавчо встановлено право стягнення пені як за порушення грошових зобов'язань, так і за прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару. А відтак, застосування судом першої інстанції при вирішенні судової справи № 904/7789/17 приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є помилковим.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Приватне акціонерне товариство "Промарматура" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Позивача та змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 р., застосувавши положення ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України та зменшивши розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем.
Зазначає, що саме дії позивача сприяли зриву строків поставки товару, оскільки під час укладання договору з переможцем аукціону позивач в односторонньому порядку змінив умови поставки, які раніше були передбачені тендерною документацією, тим самим ускладнивши та затягнувши процес поставки товару; позивач неодноразово порушував передбачені договором строки приймання товару за якістю.
Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Враховуючи економічне та інше становище в країні в цілому та намагання відповідача в цих умовах не допустити порушення строків поставки товару за договором, не допустити відмови від укладання договору незважаючи на суттєві зміни позивачем умов постачання в гірший для постачальника (відповідача) бік, а також беручи до уваги той факт, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а розмір заявлених штрафних санкцій є надмірно великим, АТ «Промарматура» вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій та застосувати до заявлених позивачем штрафних санкцій положення ст. 233 ГК України, ст.83 ГПК України. З урахуванням допущення порушення обома сторонами договору, об'єктивним та справедливим буде задоволення вимог Позивача щодо стягнення пені в розмірі 30 000,00 грн. та стягнення штрафу в розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 07.12.2017 року.
07.12.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.12.2017 року.
В судовому засіданні 21.12.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
25.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Промарматура" (постачальник) було укладено договір поставки засувок та затворів в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 863/16 (т.1, а.с. 15-22).
Відповідно до п.1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з пунктом 1.2 договору Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (далі - специфікація).
Пунктом 3.1. договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).
Згідно з п.3.2. договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.
Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору (п. 5.2. договору).
Пунктами п. 6.1.1. та п. 6.1.2. договору зазначено, що покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.
Відповідно до п. 6.3.1. договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.
Пунктом 7.1. договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 10.1. договору Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
25.08.2016 року між сторонами було підписано та скріплено печатками специфікацію № 1 до договору (23-25), в якій сторони визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 3 300 000 грн. 00 коп. з ПДВ, та визначили умови поставки Товару: DDP - склад призначення: для вхідного контролю: ГПУ “Полтавагазвидобування”, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 173, далі на склад за адресою: 36034, м. Полтава, вул. Домобудівельна, буд.4, База ремонтно-технічного забезпечення ГПУ "Полтавагазвидобування" (для проведення гідравлічного випробування). Полтавська область, Машівський район, село Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад №01, ГПУ “Полтавагазвидобування” (для відвантаження). Строк поставки: по 30.09.2016р.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору (п. 5.1. договору).
По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем (п. 5.9. договору).
Датою поставки товару с дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить, під постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.3. договору).
Приймання товару по кількості проводиться відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965р., по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення І товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966р., та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов'язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця (п. 5.11. договору).
На підтвердження виконання Відповідачем своїх зобов'язань позивачем надано наступні накладні:
- № 16/916 від 27.09.2016 р. на суму 939 408,53 грн. (а.с. 29);
- № 16/929 від 29.09.2016 р. на суму 181 605,60 грн. (а.с. 30);
- № 16/992 від 18.10.2016 р. на суму 502 308, 31 грн. (а.с. 31);
- № 16/998 від 18.10.2016 р. на суму 30 267,60 грн. (а.с. 32);
- № 16/1043 від 24.10.2016 р. на суму 354 544,57 грн. (а.с. 33);
- № 16/1060 від 26.10.2016 р. на суму 234 907,63 грн. (а.с. 34);
- № 16/1322 від 26.12.2016 р. на суму 249 729,79 грн. (а.с. 35);
- № 16/1225 від 30.11.2016 р. на суму 158 664,86 грн. (а.с. 36);
- № 16/1244 від 07.12.2016 р. на суму 648 563,09 грн. (а.с. 37),
відповідно до яких Відповідачем поставлено товар на загальну суму 3 300 000,00 грн.
В той же час, Позивач стверджує, що відповідно до договірних зобов'язань товар був поставлений у визначений термін лише частково на суму 1 121 014,13 грн. На суму 2 178 985,87 грн. товар поставлений з простроченням, яка виникла в тому числі у зв'язку з поставкою Відповідачем продукції, яка не відповідала нормам ГОСТів та продукції, яка не пройшла гідравлічних випробувань.
У зв'язку із невиконанням постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 73 987 грн. 04 коп. та пеню за загальний період з 01.10.2016р. по 25.12.2016р. у розмірі 97 531 грн. 39 коп., що і є предметом позовних вимог.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією (п. 6.3.1. договору).
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору (п. 5.1. договору).
25.08.2016р. сторони підписали та скріпили печатками специфікацію № 1 до договору (23-25), в якій сторони визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 3 300 000 грн. 00 коп. з ПДВ, та визначили умови поставки Товару: DDP - склад призначення: для вхідного контролю: ГПУ “Полтавагазвидобування”, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 173, далі на склад за адресою: 36034, м. Полтава, вул. Домобудівельна, буд.4, База ремонтно-технічного забезпечення ГПУ "Полтавагазвидобування" (для проведення гідравлічного випробування). Полтавська область, Машівський район, село Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад №01, ГПУ “Полтавагазвидобування” (для відвантаження). Строк поставки: по 30.09.2016р. Гарантія на товар становить 12 місяців з дати поставки.
По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем (п. 5.9. договору).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить, під постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.3. договору).
З вищевикладеного вбачається, що товар приймається позивачем в кінцевому пункті призначення після проведення вхідного контролю та проведення гідравлічного випробування, та вважається прийнятим після підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що дата доставки товару в пункт проведення вхідного контролю не є датою приймання товару.
Відповідно до зазначених вище накладних товар був поставлений у визначений договором термін (по 30.09.2016 року) лише частково на суму 1 121 014,13 грн. На суму 2 178 985,87 грн. товар поставлений з простроченням, яка виникла в тому числі у зв'язку з поставкою Відповідачем продукції, яка не відповідала нормам ГОСТів та продукції, яка не пройшла гідравлічних випробувань.
Також, відповідно до п. 2.1. договору. постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.
Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в Специфікації до цього договору (п. 2.2. договору).
В матеріалах справи містяться дефектні акти (т. 2 а.с. 14-26, 28), Акт проведення випробувань (т. 2 а.с. 27), акт вхідного контролю ТМЦ (т.2 а.с. 31), Акти на отримання ТМЦ з гідравлічних випробувань(т.2 а.с. 35-36), Акти про передачу неякісної запірної арматури (т. 2 а.с. 37-38) які засвідчують факт поставки позивачу неякісного товару.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що прострочення виконання зобов'язання з поставки товари сталося виключно з вини відповідача, у зв'язку із чим не приймає до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.
У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 7.11. договору).
У зв'язку із невиконанням постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 73 987 грн. 04 коп. та пеню за загальний період з 01.10.2016р. по 25.12.2016р. у розмірі 97 531 грн. 39 коп.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної поставки товару, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 7% штрафу та пені прийшла до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 73 987 грн. 04 коп. та пеню за загальний період з 01.10.2016р. по 25.12.2016р. у розмірі 97 531 грн. 39 коп., розраховані за кожною видатковою накладною окремо, оскільки прострочення поставки товару з боку відповідача мало місце.
Доказів оплати відповідачем даних штрафних санкцій останнім до матеріалів справи не надано.
У зв'язку з чим, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що наданий позивачем розрахунок пені проведений неправильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням вищевикладеного, згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 77 434 грн. 87 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
З вищезазначеним висновком господарського суду погодитися не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює правові відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1,3 цього Закону, встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неправильно застосована норма матеріального права, а саме Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки ним не регулюються зобов'язальні правовідносини з поставки товару.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У договорі № 863/16 від 25.08.2016 р. сторонами встановлений розмір пені у відповідності до абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно із п.п. 2.2, 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13 р. № 14, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 231 ГК України).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що законодавчо встановлено право стягнення пені як за порушення грошових зобов'язань, так і за прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару. А відтак, застосування судом першої інстанції при вирішенні судової справи приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є помилковим.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Як зазначалося вище, встановлений сторонами у договорі розмір пені узгоджується з приписами абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів не задовольняє, оскільки відповідачем не доведено винятковості випадку, за яких господарський суд може зменшити суму штрафних санкцій. Також відповідач не довів свій майновий стан. Зазначені у відзиві обставини не є виключним, що виключає можливість застосування судом ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач з апеляційною скаргою на рішення суду не звертався, тому його доводи, що саме дії позивача сприяли зриву строків поставки товару, та про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, знаходяться поза межами доводів та вимог апеляційної скарги Позивача, у зв'язку з чим не можуть бути предметом апеляційного перегляду.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що виявилося у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам матеріального законодавства, в зв'язку з чим апеляційна скарга на підставі ст. 277 ГПК України підлягає задоволенню, рішення господарського суду в частині стягнення пені та судового збору підлягає скасуванню. В цій частині слід прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Оскільки апеляційна скарга та позовна заява підлягають задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 року у справі № 904/7789/17 в частині стягнення пені та судового збору - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути Приватного акціонерного товариства "Промарматура" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17, ідентифікаційний код 21871578) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 173, ідентифікаційний код ВП 00153100) 97 531,39 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот тридцять одну гривню тридцять дев'ять копійок) пені, та 2 572,78 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 року у справі № 904/7789/17залишити без змін.
Стягнути Приватного акціонерного товариства "Промарматура" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17, ідентифікаційний код 21871578) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 173, ідентифікаційний код ВП 00153100) 2 830,06 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень шість копійок) витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік