13 грудня 2017 рокуСправа № 921/592/17-г/5
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрушків Г.З.
Розглянув справу
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка,1, м.Київ, 04116
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул. Митрополита Шептицького, 20 м. Тернопіль,46008
про cтягнення 679400,35грн.
За участю представників від:
Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №231/16 від 14.11.2017)
Відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №3 від 10.01.2017)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» 679000,35грн., з яких: 601428грн.15 коп. втрати від інфляції, 77972грн. 20коп. - три проценти річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №06/10-2036 від 21.12.2010 в частині оплати поставленого йому природного газу, внаслідок чого виник борг по оплаті за отриманий природний газ, який стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.10.2012року у справі №16/38/5022-593/2012, а також нараховані за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню, 3% річних та інфляційні втрати станом на 16.07.2012 року, та в процесі виконання вищезазначеного рішення суду між сторонами укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014 у справі №16/38/5022-593/2012, а тому оскільки сума богу за отриманий природний газ неоплачена, то відповідно відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язань донараховано 3% річних в сумі 77972,20грн. за період з 14.10.2014 року по 31.10.2017 року та інфляційні втрати в сумі 601428,25грн. за період з 01.10.2014 року по 31.08.2017, які просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
При цьому позивач зауважує, що підставою цього позову є невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання саме за договором, а не невиконання умов мирової угоди, оскільки мирова угода, яка затверджена судом, не є договором у цивільно-правовому розумінні та, в свою чергу, не припиняє зобов'язання за договором.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.10.2017р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 08.11.2017. В подальшому розгляд справи відкладався на 06.12.2017 на 12год. 30хв. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
Відповідач у відзиві на позов (лист №628 від 05.12.2017) та його уповноважений представник у судовому засіданні зазначив, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014 у справі №16/38/5022-593/2012 затверджено мирову угод, укладену 20.04.2014 між Дочірньою компанією «Газ України Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», яка (мирова угода) , на думку відповідача, має дуалістичну правову природу, а саме: поєднує в собі матеріально-правові та процесуально-правові аспекти, так як з одного боку вона є правочином в розумінні ст.ст. 202,203 ЦК України і є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін, що її уклали, з іншого боку ухвала про її затвердження є процесуальним документом, який містить ознаки виконавчого документу та може виконуватися у разі не виконання примусово. Також відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до ч.2.ст. 604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), так на його думку сторони у справі відповідно до вимог вищезазначеної норми замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору про закупівлю природного газу №06/10-2036 (п.4.1 договору: остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу та штрафних санкцій в строки, встановлені у п. 4 мирової угоди, у зв'язку з чим, первісне зобов'язання в частині оплати у встановлений договором строк припинилося. При цьому відповідач зазначив, що рішення суду встановлює та фіксує розмір суми, щодо якої прострочено виконання зобов'язання з оплати за спожитий газ, та яка підлягає стягненню з боржника в примусовому порядку, водночас, щодо цієї суми, у зв'язку із укладенням Мирової угоди, почав існувати новий строк іі сплати, відмінний від строку, встановленому у договорі про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2036 від 20.12.2010, одже на думку відповідача, враховуючи те, що сторони укладеною мировою угодою здійснили новацію, зобов'язання, пов'язані з договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2036 від 20.12.2010 слід визнати припиненими. Крім того відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.1 мирової угоди Боржник зобов'язується до 20 січня кожного року дії угоди сплатити на користь Стягувача суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за весь рік, проте як слідує з розрахунку позивача, останній застосовує індекс інфляції до боргу в редакції договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-3016 від 20.12.2010 без врахування умов Мирової угоди, відповідно до якої змінено порядок сплати боргу та застосування індексу інфляції ( за рік), а тому враховуючи вищевказані приписи, інфляція до вказаного боргу за визначений позивачем період не нараховується, таким чином відповідач вважає, що у задоволення інфляційних нарахувань та 3% річних ( з аналогічних підстав) слід відмовити за необґрунтованістю.
В судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва з 06.12.2017 до 13.12.2017 до 09год. 30хв., а також в судовому засіданні 13.12.2017 оголошувалась перерва з 10год. 30хв. до 16год. 00хв.
Після перерви уповноважений представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечив, зазначивши при цьому, що мирова угода не припиняє зобов'язань за договором, тому підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2036 від 20.12.2010, зауваживши при цьому, що відповідач не виконує умови мирової угоди.
Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов. Щодо невиконання умов мирової угоди, зазначив, що такі не виконуються, починаючи з 2016 року у зв'язку з важким матеріальним станом відповідача.
Уповноважений представник позивача зазначив, що саме те, що відповідач повністю перестав виконувати умови укладеної між ними мирової угоди, тобто повністю перестав здійснювати платежі, тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого ним природного газу.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
- між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (далі - Постачальник), та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", (далі - Покупець), укладено 20.12.2010р. Договір №06/10-2036 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві в 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (надалі - Споживачам), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору (п.1.1)
Відповідно до п. 1.2 договору - Постачальник передає Покупцеві в 2011 році газ в обсягах до 6768,000 тис. куб.м. (шість мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч куб.м.) в тому числі по місяцям кварталів (тис. куб.м.): січень - 1220,000, лютий - 1294,000, березень - 1038,000, всього за І квартал - 3552,000, квітень 388,000, травень - 70,00, червень - 46,000, всього за ІІ квартал - 504,000; липень - 43,000, серпень - 28,000, вересень - 45,000- всього за ІІІ квартал - 116,000; жовтень - 496,000, листопад - 800,000, грудень - 1300,000 - всього за IV квартал - 2596,000.
Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим Договором.
Як слідує з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся з позовом в господарський суд Тернопільської області, Рішенням якого (господарського суду Тернопільської області) від 10.10.2012р. у справі №16/38/5022-593/2012 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1166800,30 грн. основного боргу, 44080грн. 55коп. пені, 64054грн. 28коп. інфляційних втрат, 54489грн. 36коп. три відсотки річних та 26589грн. 36коп. судового збору.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, вищезазначеним рішенням господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2012 року у справі №16/38/5022-593/2012, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, встановлено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №06/10-2036 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20 грудня 2010 року щодо передачі відповідачу природного газу та факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за даними договорами щодо оплати отриманого природного газу, а відтак, відповідно до вимог ст..35 ГПК України зазначені обставини є доведеними і не потребують доказування у даній справі.
В процесі виконання вищезазначеного рішення суду, на стадії його виконавчого провадження, між сторонами у справі №16/38/5022-593/2012 укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014, відповідно до якої сторони врегулювали порядок та строки виконання рішення суду, зокрема:
- Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму в розмірі 1331111,66 грн., вказану у п. 1 цієї Мирової угоди, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті.
Оплату штрафних та фінансових санкцій в розмірі 164311,36 грн. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” здійснює протягом чотирьох місяців дії мирової угоди, а суму основного боргу в розмірі 1166800,30грн. - рівними частинами щомісяця.
Сторони Договору дійшли згоди, що основний борг у розмірі 1166800,30 грн. підлягає індексації на індекс інфляції згідно з офіційним повідомленням Державного комітету статистики України в офіційному друкованому виданні.
Боржник зобов'язується щорічно до 20 січня кожного року дії угоди сплатити на користь Стягувача суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за рік.
В п. 4 вказаної Мирової угоди Сторони визначили "Графік погашення заборгованості", згідно якого остання сума: 9722 грн. 84 коп. має бути сплачена Боржником (ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз") 30.06.2024 р.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач на виконання рішення суду від 10 жовтня 2012 року у справі №16/38/5022-593/2012 та мирової угоди затвердженої ухвалою суду від 24.07.2014 у справі №16/38/5022-593/2012 сплатив на користь позивача заборгованість за отриманий за Договором №06/10-2036 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 природний газ на загальну суму 444512грн.56коп., що підтверджується наданими сторонами платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач звертає увагу суду на те, що підставою цього позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за Договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2036 від 20 грудня 2010 року, а не невиконання умов мирової угоди, оскільки мирова угода, яка затверджена судом, не є договором у цивільно-правовому розумінні та, в свою чергу, не припиняє зобов'язання за договором, зазначає, що сума основного боргу на початок розрахунку інфляційних втрат з урахуванням платежів від 27.08.2014 становила 1141514грн. 63 коп. (станом на 01.10.2014).
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, сума основного боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2036 від 20.12.2010 відповідачем не сплачена, а тому факт прострочення платежу має місце, і відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 77972грн. 20коп. які нараховані за період з 14.10.2014 по 13.10.2017 включно та інфляційних втрат в сумі 601428грн. 15 коп., нарахованих за період з 01.10.2014р. по 31.08.2017. підлягають до задоволення як правомірно заявлені.
При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги викладені у відзиві на позов твердження відповідача про те, що сторони у справі, уклавши 20.06.2014 року мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2014 року у справі №16/38/5022-593/2012, відповідно до вимог до ч.2.ст. 604ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору про закупівлю природного газу №06/10-2036 (п.4.1 договору: остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу та штрафних санкцій в строки, встановлені у п. 4 мирової угоди, у зв'язку з чим, первісне зобов'язання в частині оплати у встановлений договором строк припинилося, оскільки сторони не вносили до договору будь-яких змін стосовно терміну та порядку оплати, а затверджена ухвалою господарського суду від 24.07.2014 у3кладена між сторонами мирова угода, по своїй суті не є новацією зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2036 від 20 грудня 2010 року, так як її предметом визначено лише порядок виконання судового рішення у справі № 16/38/5022-593/2012 в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат зі сплати судового збору без зміни предмета зобов'язання та способу його виконання. Фактично у мировій угоді сторони домовились про розстрочку та відстрочку виконання судового рішення зі справи № 5/26/5022-589/2012. А відтак,враховуючи, що мирова угода не є новацією у розумінні приписів ст.604 Цивільного кодексу України, то не припиняються і додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 07 червня 2016 року у справі № 913/860/14.
Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул. Митрополита Шептицького, 20 м. Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 21155959 на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка,1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827 - 601428грн.15коп. -втрат від інфляції, 77972грн.20коп. - три проценти річних, 10191грн.01коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Повний текст рішення складено « 26» грудня 2017 року
Суддя Г.З. Андрушків