"26" грудня 2017 р. Справа № 918/629/17
Суддя Марач В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про відстрочку виконання рішення у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ
"Укртелеком"
до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації
про стягнення заборгованості в сумі 334 831, 12 грн.
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.10.2017 р. у справі № 918/629/17 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 322 661 (триста двадцять дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 79 коп. заборгованості та 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 93 коп. витрат по оплаті судового збору.
На виконання вищевказаного рішення видано наказ № 918/629/17 від 10.11.2017 р.
11.12.2017 р. ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації звернулося в господарський суд Рівненської області із заявою № 1/02-3797 від 07.12.2017 р. про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2017 року у справі 918/629/17 за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості до 01.01.2018 року.
Ухвалою суду від 13.12.17 р. було призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.12.17 р.
Суд зазначає, що з 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) п/п 9 п.1 розділу XI якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 2 ст. 331 ГПК України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні 26.12.17 року представник боржника просив заяву задоволити, посилаючись на те, що на 2016-2017 роки кошторисні призначення з місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку не виділялись, крім того при прийнятті Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" видатки на пільги з послуг зв'язку у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачені і до місцевого бюджету не надходили кошти з державного бюджету на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення.
Водночас, як зазначає боржник, ОСОБА_1 зверталося до райдержадміністрації з клопотаннями про виділення коштів з місцевого бюджету для оплати наданих послуг ПАТ «Укртелеком», однак клопотання не було задоволено з підстав нестачі фінансового ресурсу в районному бюджеті на проведення таких видатків.
Крім того, як зауважує боржник, на банківських рахунках з яких може бути здійснено стягнення відсутні кошти, про що свідчить довідка додана до заяви про відстрочку виконання рішення.
Представник боржника в судовому засіданні наголошував на тому, що заборгованість, що виникла перед ПАТ «Укртелеком» з боку ОСОБА_1 не є прямою бездіяльністю чи умисно створеною, оскільки управління не має на меті, будь-яким, чином уникнути плати за надані послуги, а тільки стало заручником ситуації у зв'язку з неналежним фінансуванням з боку як держави, так і органу місцевого самоврядування.
Також представник боржника звертає увагу суду на те, що у зв'язку з тим, що на даний час кошти на рахунках відсутні і надходження до закінчення бюджетного року ОСОБА_1 не отримає, відтак останній не має можливості виконати рішення суду по виплаті заборгованості.
Представник стягувача в судовому засіданні 26.12.17 р. заперечив проти задоволення зави про відстрочення виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо)
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Крім того, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Як на підставу для відстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що при прийнятті Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" видатки на пільги з послуг зв'язку у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачені і до місцевого бюджету не надходили кошти з державного бюджету на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 17/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення у справі № 918/629/17, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 79 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що фінансовий стан останнього покращиться, результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду Рівненської області в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.
При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що відстрочка виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається боржник як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13.), а подані до матеріалів справи копій листа-відповіді № 1-21/152 від 12.10.16 р., листа № 02/07-2460 від 02.08.2017; листа-відповіді № 02-2-02 від 28.08.2017 р.; копія рішення сесії Дубровицької районної ради "Про районний бюджет на 2017 рік" від 23.12.2016 р.; копія листа ДКС України № 02-39/598 від 06.12.2017 р.; копія довідки ДКС України про фінансовий стан не є підставами для відстрочення виконання рішення, з огляду на що відсутні підстави для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 331 ГПК України.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 статті 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2017 року у справі 918/629/17 строком до 01.01.2018 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234-240, 331Господарського процесуального кодексу України, (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.), суд-
1. Відмовити ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 918/629/17.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення відповідно до ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 грудня 2017 року
Суддя Марач В.В.