ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.12.2017Справа №910/20418/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕОНА-ЛІЗИНГ»
про стягнення 7988,84 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
Від позивача Климчук В.В., довіреність б/н від 08.12.2017
Від відповідача не з?явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕОНА-ЛІЗИНГ» про стягнення 7988,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі №910/20418/17 та призначено розгляд справи на 08.12.2017.
05.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.
В судове засідання 08.12.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 08.12.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 08.12.2017 судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.12.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
16.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНВУД», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕОНА-ЛІЗИНГ», як покупцем був укладений Договір поставки товару № 13/1-05-16 на постачання в порядку та строки, вказані у даному договорі поставки, товару в певній кількості і якості відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами вказаного договору і мають силу специфікацій.
Відповідно до умов Договору ТОВ «ГРІНВУД» зобов'язалось постачати та передати у власність покупцю - ТОВ «ФЕОНА-ЛІЗИНГ» товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату.
Позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 00001524 від 01.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001525 від 01.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001553 від 02.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001554 від 02.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001555 від 02.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001558 від 03.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001559 від 03.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001560 від 03.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., № 00001580 від 06.06.2016 р. на суму 8019,97 грн., а всього на суму 72179,73 грн. Вказаний товар був прийнятий покупцем. Жодних зауважень щодо кількості та якості товару від покупця не надходило.
Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, шляхом щомісячного перерахування постачальнику грошових коштів по мірі реалізації товару з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару.
Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний вданому Договорі в безготівковому порядку. Звіт про реалізацію товару покупець надає в письмовому вигляді наприкінці кожного місяця на електронну адресу постачальника у відсканованому вигляді за підписом уповноваженої особи та печаткою покупця. У випадку відсутності реалізації товару покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вище, за підписом уповноваженої особи. покупець зобов'язаний оплатити вартість реалізованого товару протягом 15-ти днів з моменту надання звіту.
Згідно з п.3.1 договору № 13/1-05-16 від 16.05.2016 р. покупець зобов'язується щомісячно надавати звіт про реалізований товар та оплачувати вартість реалізованого товару.
Позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі тоді як відповідач здійснив оплату товару частково в зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 7768,35 грн.
10.08.2017 листом з повідомленням та описом вкладення позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою надати звіти про реалізацію товару та сплатити суму боргу у розмірі 7 768,35 грн. у строки, встановлені ст. 222 Господарського кодексу України, шляхом перерахування суми коштів в повному обсязі на поточний рахунок ТОВ «ГРІНВУД». Проте відповідачем не було надано відповіді, грошові кошти не сплачено.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 13/1-05-16 від 16.05.2016 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7768,35 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
З огляду на невиконання відповідачем умов Договору , позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 196,87грн., 3% річних в розмірі 23,62 грн.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1. Договору поставки № 13/1-05-16 від 16.05.2016 р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно п. 6.3. Договору поставки № 13/1-05-16 від 16.05.2016 р. покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: - за невиконання умов розділу 2 даного Договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений Товар.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 196,87 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 23,62 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕОНА-ЛІЗИНГ» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 5, літ. Б, ідентифікаційний номер 34956356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, ідентифікаційний номер 31023578) основну заборгованість в розмірі 7768 (сім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 35 коп., пеню в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 87 коп., 3 % річних в розмірі 23 (двадцять три) грн. 62 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.12.2017.
Суддя Мельник В.І.