ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21 грудня 2017 р. Справа № 909/1045/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськ Західбуд",
вул. Крайківського, 1Б, офіс 108, м.Івано-Франківськ, 76000;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чабан Юрія Володимировича,
АДРЕСА_1;
про: стягнення 64 760,00грн.,
за участю:
від позивача: Хемич В.М. - представник, (довіреність №63 від 20.11.2017р.);
від відповідача: Чабан Ю.В. - фізична особа - підприємець, (виписка з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ від 17.03.2017р.).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Франківськ Західбуд", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Чабан Юрія Володимировича, 64 760,00грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).
В судових засіданнях 07.12.17р., 14.12.17р. оголошувались перерви до 14.12.17р., до 21.12.17р.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:
- платіжні доручення №2834 від 04.04.17р., №11 від 06.04.17р., №2837 від 10.04.17р., №2846 від 14.04.17р., №15 від 27.04.17р., №2864 від 27.04.17р., №2877 від 11.05.17р., №2884 від 12.05.17р., №2901 від 19.05.17р., №2931 від 02.06.17р., №2948 від 14.06.17р., яким позивач перерахував на рахунок відповідача 64 760,00грн. - за матеріали, за товари;
- відсутність між ТОВ "Франківськ Західбуд" та ФО-П Чабан Ю.В. будь-яких договірних відносин та не отримання жодних товарно-матеріальних цінностей від відповідача на суму 64 760,00грн., а відтак, позивач вважає, що відповідач набув, володіє та користується цією сумую грошових коштів без достатньої правової підстави та повинен повернути їх;
- приписи ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.175 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов б/н від 05.12.17р. (вх№19588/17 від 07.12.17р.). Звертає увагу суду, що в період з квітня по червень 2017р., між ТОВ "Франківськ Західбуд" та ФО-П Чабан Ю.В. існували господарські відносини, в підтвердження чого, відповідачем подано суду фотокопії Договору поставки від 04.04.17р., видаткових накладних №17 від 04.04.17р., №21 від 05.05.17р., на суму 62 250,00грн., Договору про надання послуг від 10.05.17р., акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №13 від 02.06.17р. на суму 15 000,00грн. Вважає твердження позивача про безпідставність перерахування відповідачу 64 760,00грн. помилковими та надуманими, просить суд відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що платіжними дорученнями №2834 від 04.04.17р., №11 від 06.04.17р., №2837 від 10.04.17р., №2846 від 14.04.17р., №15 від 27.04.17р., №2864 від 27.04.17р., №2877 від 11.05.17р., №2884 від 12.05.17р., №2901 від 19.05.17р., №2931 від 02.06.17р., №2948 від 14.06.17р. (а.с.7-17), ТОВ "Франківськ Західбуд" перерахував на рахунок ФО-П Чабан Ю.В., грошові кошти в сумі 64 760,00грн. - за матеріали, за товари по рах б/н від 04.04.17р., від 06.04.17р., від 27.04.17р., від 11.05.17р., від 19.05.17р., від 01.06.17р., від 14.06.17р.
Договором поставки від 04.04.17р., Договором про надання послуг від 10.05.17р., належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №17 від 04.04.17р., №21 від 05.05.17р., на суму на суму 62 250,00грн., актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №13 від 02.06.17р., на суму 15 000,00грн., відповідачем доведено перед судом факт поставки позивачу - ТОВ "Франківськ Західбуд" товару та надання останньому правових (юридично-консультаційних) послуг.
Враховуючи норми ст. 11 Цивільного кодексу України, якою унормовано те, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору, беручи до уваги наявність між сторонами укладених Договорів поставки від 04.04.17р., надання послуг від 10.05.17р., суд прийшов до висновку, що в даному випадку між сторонами мають місце правовідносини поставки та надання послуг, які урегульовані § 3 глави 54 та главою 63 Цивільного кодексу України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
За таких обставин, посилання позивача на приписи ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, як на матеріально-правові підстави для повернення грошових коштів в сумі 64 760,00грн., як безпідставно отриманих - визнається судом помилковим. В даному випадку, як достовірно встановлено в судовому засіданні, між сторонами у справі існували правовідносини поставки та надання послуг, тому визнати беззаперечною вимогу позивача неможливо, оскільки ФО-П Чабан Ю.В. отримано такі кошти у якості оплати за поставлений товар та надані правові послуги. Кошти в сумі 64 760,00грн., стягнення яких є предметом спору, набуто за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень цієї статті. Статтею 1213 Цивільного кодексу України, урегульовано повернення в натурі безпідставно набутого майна, що відсутнє в даному спірному випадку. Разом з тим, позивачем не доведено перед судом й іншого способу і порядку оплати коштів за надані правові послуги по Договору від 10.05.17р., інакше ніж наявними у справі платіжними дорученнями (а.с.7-17). Тому перерахування останнім 2 510,00грн. в якості оплати за надані відповідачем правові послуги, розцінюється судом як неналежне ведення документообігу ТОВ "Франківськ Західбуд".
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, на основі вище вказаного, вимоги позивача визнаються судом недоведеними, документально не підтвердженими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 655, 692, 712, 901, 903, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.12.17р.
Суддя С.Кобецька